Джонатан Сафран Фоєр "Страшенно голосно і неймовірно близько"

- А чому тебе засмучують красиві пісні?

- Бо вони всі лицемірні.

- Геть усі?

- Ніщо не може бути водночас красивим і правдивим!

- Оптимісти завжди позитивно налаштовані і з надією дивляться у майбутнє. А песимісти зазвичай сповнені негативу та цинізму.

- Тоді я оптиміст.

- Що ж, це дуже добре, бо цьому немає жодних неспростованих доказів. Немає способів переконати у чомусь того, хто не хоче, щоб його переконували. Але є безліч доказів, за які той, хто справді захоче, зможе вхопитися.

Я чекала, що він повернеться додому.

Минали години. І хвилини.

Я не відчинила крамницю об одинадцятій.

Я чекала біля вікна. Я ще йому вірила.

Я не обідала.

Минали секунди.

Минув день. Настав вечір.

Я не вечеряла.

Крізь проміжки між митями минали роки.

Твій тато рухався у мене в животі.

Що він намагався мені сказати?

Я переставила пташині клітки на вікно.

Я відчинила вікно і відчинила клітки.

Я спустила рибок у каналізацію.

Я вивела собак і котів на вулицю і зняла з них ошийники.

Я випустила комах на волю.

І ящірок.

І мишей.

Я сказала їм:

- Йдіть.

Усі.

І вони пішли.

І більше ніколи не поверталися.

Я можу прожити ціле життя у брехні, але я не міг сказати їй таку мізерну неправду.

Я жалкую, що витратила ціле життя на те, щоб навчитися жити, Оскаре. Якби я могла прожити життя заново, я б усе зробила інакше.

Він хотів врятувати світ. У цьому весь він.

Наш шлюб не можна назвати нещасливим, Оскаре. Він знав, як мене розсмішити. А іноді й мені вдавалося розсмішити його. Нам потрібно було встановити деякі правила, але кому це не потрібно?