Статті про книги

Володимир Набоков – російський і американський письменник. Автор романів «Лолита», «Приглашение на казнь», «Защита Лужина», «Истинная жизнь Себастьяна Найта», «Камера обскура», «Дар» та інших.

У автобіографії «Другие берега», яка сптала причиною написання цієї статті, Володимир Набоков веде читачів у світ спогадів і роздумів – із раннього дитинства до 1940-х років. Далі – найцікавіші факти із життя письменника.

 

Факт №1: Набоков був власником кольорового слуху

Володимир Володимирович сформував власну кольорову абетку. І вважав, що кольорове відчуття складається із дотикового, губного і смакового факторів. Щоб побачити колір букви, її треба вимовити і посмакувати.

«Черно-бурую группу составляют: густое, без галльского глянца, А; довольно ровное (по сравнению с рваным R) Р; крепкое каучуковое Г; Ж, отличающееся от французского J, как горький шоколад от молочного; темно-коричневое, отполированное Я. В белесой группе буквы Л, Н, О, Х, Э представляют, в этом порядке, довольно бледную диету из вермишели, смоленской каши, миндального молока, сухой булки и шведского хлеба. Группу мутных промежуточных оттенков образуют клистирное Ч, пушисто-сизое Ш и такое же, но с прожелтью, Щ.

Переходя к спектру, находим: красную группу с вишнево-кирпичным Б (гуще, чем В), розово-фланелевым М и розовато-телесным (чуть желтее, чем V) В; желтую группу с оранжеватым Ё, охряным Е, палевым Д, светло-палевым И, золотистым У и латуневым Ю; зеленую группу с гуашевым П, пыльно-ольховым Ф и пастельным Т (все это суше, чем их латинские однозвучия); и наконец, фиолетовую синюю, переходящую в фиолетовое, группу с жестяным Ц, влажно-голубым С, черничным К и блестяще-сиреневым З. такова моя азбучная радуга (ВЁЕПСКЗ).

 

Факт №2: мав зорові і слухові галюцинації

Упродовж життя, крім зорових і слухових галюцинацій, Набоков мав реальні сновидіння і віщі сни. Зокрема, восени 1945 року письменнику наснився сон, що його брат Сергій помер у концтаборі, де перебував через «англосаксонські симпатії» і «ворожі державі заяви». Наступного дня Володимир Набоков отримав листа від молодшого брата Кирила, у якому повідомлялося про смерть Сергія.

«Так, перед отходом ко сну, но в полном еще сознании, я часто слышу, как в смежном отделении мозга непринужденно идет какая-то странная однобокая беседа, никак не относящаяся к действительному течению моих мыслей. Присоединяется, иначе говоря, неизвестный абонент, безличный паразит; его трезвый, совершенно посторонний голос произносит слова и фразы, ко мне не обращенные и содержания столь плоского, что не решаюсь привести пример, дабы нечаянно не заострить слабым смыслом тупость этого бубнения».

 

Факт №3: тримав при собі минуле

Автобіографія «Другие берега» – це уламки спогадів із минулого, які завжди були живими у пам’яті письменника. Із хронологічною точністю він відтворює на папері образи рідних місць і рідних людей. І справедливо зазначає, що «ничто никогда не изменится, никто никогда не умрет».  

«Заклинать и оживлять былое я научился Бог весть в какие ранние годы – еще тогда, когда, в сущности, никакого былого и не было. Эта страстная энергия памяти не лишена, мне кажется, патологической подоплеки – уж чересчур ярко воспроизводятся в наполненном солнцем мозгу разноцветные стекла веранды, и гонг, зовущий к завтраку, и то, что всегда тронешь проходя – пружинистое круглое место в голубом сукне карточного столика, которое при нажатии большого пальца с приятной спазмой мгновенно выгоняет тайный ящичек, где лежат красные и зеленые фишки и какой-то ключик, отделенный навеки от всеми забытого, может быть и тогда уже не существовавшего замка».

(1908 рік, сімейне фото)

Факт №4: спершу навчився читати англійською, а потім російською

У дитинстві маленький Володимир спілкувався із батьками переважно англійською мовою. Читав англомовні книжки, чистив зуби лондонською зубною пастою, придбаною в Англійському Магазині на Невському проспекті. У цьому ж магазині купувалося дігтярне мило, нюхальна сіль, кекси, карти для покеру, какао та інші дрібниці.

«Я научился читать по-английски раньше, чем по-русски; некоторая неприятная для петербургского слуха – да  и для меня самого, когда слышу себя на пластинке, – брезгливость произношения в разговорном русском языке сохранилась у меня и по сей день (помню, при первой встрече, в 1945, что ли, году, в Америке, биолог Добжанский наивно мне заметил: «А здорово, батенька, вы позабыли родную речь»)».

 

Факт №5: не був прихильником Фрейда

У автобіографії Набоков кілька разів згадує по фрейдівщину із неприхованим сарказмом. Зокрема, у контексті своєї дитячої прив’язаності до матері.

«В поисках ключей и разгадок я рылся в своих самых ранних снах – и раз уж я заговорил о снах, прошу заметить, что безоговорочно отметаю фрейдовщину и всю ее темную средневековую подоплеку, с ее маниакальной погоней за половой символикой, с ее угрюмыми эмбриончиками, подглядывающими из природных засад угрюмое родительское соитие».

 

Факт №6: не любив спати

У дитинстві Набоков обожнював лягати спати хоча б на годину пізніше, ніж зазвичай. І не міг заснути у цілковитій тьмі. Щоб заспокоїтися і заснути, йому потрібна була бодай крапля світла.

«Всю жизнь я засыпал с величайшим трудом и отвращением. Люди, которые, отложив газету, мгновенно и как-то запросто начинают храпеть в поезде, мне столь же непонятны, как, скажем, люди, которые куда-то «баллотируются», или вступают в масонские ложи, или вообще примыкают к каким-либо организациям, дабы в них энергетически растворится. Я знаю, что спать полезно, а вот не могу привыкнуть к этой измене рассудку, к этому еженощному, довольно анекдотическому разрыву со своим сознанием. В зрелые годы у меня это свелось приблизительно к чувству, которое испытываешь перед операцией с полной анестезией, но в детстве предстоящий сон казался мне палачом в маске, с топором в черном футляре и с добродушно-бессердечным помощником, которому беспомощный король прикусывает палец».

 

Факт №7: був професійним дослідником метеликів

Набоков ловив і досліджував метеликів упродовж життя. Зі слів самого письменника, два екземпляри метеликів Plebejus (Lysandra) cormion Nabokov зберігаються в Американському музеї природознавства. Перше слово – рід, друге – підрід, третє – вид, четверте – ім'я автора, який вперше описав метеликів.

«В угрюмые ночи, поздней осенью, под ледяным дождем, я ловил ночниц на приманку, вымазав стволы в саду душистой смесью патоки, пива и рома: среди мокрого черного мрака мой фонарь театрально освещал липко-блестящие трещины в дубовой окре, где по три-четыре на каждый ствол, сказочно прекрасные катокалы впитывали пьяную сладость коры, нервно подняв, как дневные бабочки, крупные полураскрытые крылья и показывая невероятный, с черной перевязью и белой оборкой, ярко-малиновый атлас задних из-под лишаеватых передних. «Катокала адультера!» – восторженно орал я по направлению освещенного окна и спотыкаясь бежал в дом показать отцу улов».


Прокоментувати

Увійти за допомогою

Коментрар успішно доданий!

Коментарі


В соціальних мережах

Рубрики

1

Рукописи не горять

Статті про книги

2

LifeStyle

Статті про життя

3

Дорогою ціною

Статті про відомих людей

4

Цитатник

Цитати з книг

5

Тіло&душа

Статті про здоров'я та психологію

6

Кімната роздумів

Думки людей про різні проблеми й на різні теми

Фоторепортаж

Цікаво

При надії: відверто про алкоголь, секс, паління

Про фетальний алкогольний синдром, тютюновий синдром та безпечний секс під час вагітності.


Регіна Бретт "Бог дає таланти всім"

Мотиваційні цитати на кожний день!


Комедійна драма "Прянощі та пристрасті"

Фільм про те, як важливо цінувати рідних, попри успіх і визнання. Адже найголовніше у житті - це любов близьких людей і кохання прекрасної дівчини.


Екгарт Толле «Сила моменту Тепер. Посібник із духовного просвітлення»

Тепер – найцінніше, що існує в цьому світі.


Дві книги, які варто прочитати у листопаді (грудні)

Цього місяця вчимося розуміти дітей та "вчимо" правила з української мови!

Підписатися

Будьте в курсі нового матеріалу та інших оновлень на сайті!

Ви успішно підписались на оновлення!

uptime