Статті про книги

Володимир Набоков – російський і американський письменник. Автор романів «Лолита», «Приглашение на казнь», «Защита Лужина», «Истинная жизнь Себастьяна Найта», «Камера обскура», «Дар» та інших.

У автобіографії «Другие берега», яка сптала причиною написання цієї статті, Володимир Набоков веде читачів у світ спогадів і роздумів – із раннього дитинства до 1940-х років. Далі – найцікавіші факти із життя письменника.

 

Факт №1: Набоков був власником кольорового слуху

Володимир Володимирович сформував власну кольорову абетку. І вважав, що кольорове відчуття складається із дотикового, губного і смакового факторів. Щоб побачити колір букви, її треба вимовити і посмакувати.

«Черно-бурую группу составляют: густое, без галльского глянца, А; довольно ровное (по сравнению с рваным R) Р; крепкое каучуковое Г; Ж, отличающееся от французского J, как горький шоколад от молочного; темно-коричневое, отполированное Я. В белесой группе буквы Л, Н, О, Х, Э представляют, в этом порядке, довольно бледную диету из вермишели, смоленской каши, миндального молока, сухой булки и шведского хлеба. Группу мутных промежуточных оттенков образуют клистирное Ч, пушисто-сизое Ш и такое же, но с прожелтью, Щ.

Переходя к спектру, находим: красную группу с вишнево-кирпичным Б (гуще, чем В), розово-фланелевым М и розовато-телесным (чуть желтее, чем V) В; желтую группу с оранжеватым Ё, охряным Е, палевым Д, светло-палевым И, золотистым У и латуневым Ю; зеленую группу с гуашевым П, пыльно-ольховым Ф и пастельным Т (все это суше, чем их латинские однозвучия); и наконец, фиолетовую синюю, переходящую в фиолетовое, группу с жестяным Ц, влажно-голубым С, черничным К и блестяще-сиреневым З. такова моя азбучная радуга (ВЁЕПСКЗ).

 

Факт №2: мав зорові і слухові галюцинації

Упродовж життя, крім зорових і слухових галюцинацій, Набоков мав реальні сновидіння і віщі сни. Зокрема, восени 1945 року письменнику наснився сон, що його брат Сергій помер у концтаборі, де перебував через «англосаксонські симпатії» і «ворожі державі заяви». Наступного дня Володимир Набоков отримав листа від молодшого брата Кирила, у якому повідомлялося про смерть Сергія.

«Так, перед отходом ко сну, но в полном еще сознании, я часто слышу, как в смежном отделении мозга непринужденно идет какая-то странная однобокая беседа, никак не относящаяся к действительному течению моих мыслей. Присоединяется, иначе говоря, неизвестный абонент, безличный паразит; его трезвый, совершенно посторонний голос произносит слова и фразы, ко мне не обращенные и содержания столь плоского, что не решаюсь привести пример, дабы нечаянно не заострить слабым смыслом тупость этого бубнения».

 

Факт №3: тримав при собі минуле

Автобіографія «Другие берега» – це уламки спогадів із минулого, які завжди були живими у пам’яті письменника. Із хронологічною точністю він відтворює на папері образи рідних місць і рідних людей. І справедливо зазначає, що «ничто никогда не изменится, никто никогда не умрет».  

«Заклинать и оживлять былое я научился Бог весть в какие ранние годы – еще тогда, когда, в сущности, никакого былого и не было. Эта страстная энергия памяти не лишена, мне кажется, патологической подоплеки – уж чересчур ярко воспроизводятся в наполненном солнцем мозгу разноцветные стекла веранды, и гонг, зовущий к завтраку, и то, что всегда тронешь проходя – пружинистое круглое место в голубом сукне карточного столика, которое при нажатии большого пальца с приятной спазмой мгновенно выгоняет тайный ящичек, где лежат красные и зеленые фишки и какой-то ключик, отделенный навеки от всеми забытого, может быть и тогда уже не существовавшего замка».

(1908 рік, сімейне фото)

Факт №4: спершу навчився читати англійською, а потім російською

У дитинстві маленький Володимир спілкувався із батьками переважно англійською мовою. Читав англомовні книжки, чистив зуби лондонською зубною пастою, придбаною в Англійському Магазині на Невському проспекті. У цьому ж магазині купувалося дігтярне мило, нюхальна сіль, кекси, карти для покеру, какао та інші дрібниці.

«Я научился читать по-английски раньше, чем по-русски; некоторая неприятная для петербургского слуха – да  и для меня самого, когда слышу себя на пластинке, – брезгливость произношения в разговорном русском языке сохранилась у меня и по сей день (помню, при первой встрече, в 1945, что ли, году, в Америке, биолог Добжанский наивно мне заметил: «А здорово, батенька, вы позабыли родную речь»)».

 

Факт №5: не був прихильником Фрейда

У автобіографії Набоков кілька разів згадує по фрейдівщину із неприхованим сарказмом. Зокрема, у контексті своєї дитячої прив’язаності до матері.

«В поисках ключей и разгадок я рылся в своих самых ранних снах – и раз уж я заговорил о снах, прошу заметить, что безоговорочно отметаю фрейдовщину и всю ее темную средневековую подоплеку, с ее маниакальной погоней за половой символикой, с ее угрюмыми эмбриончиками, подглядывающими из природных засад угрюмое родительское соитие».

 

Факт №6: не любив спати

У дитинстві Набоков обожнював лягати спати хоча б на годину пізніше, ніж зазвичай. І не міг заснути у цілковитій тьмі. Щоб заспокоїтися і заснути, йому потрібна була бодай крапля світла.

«Всю жизнь я засыпал с величайшим трудом и отвращением. Люди, которые, отложив газету, мгновенно и как-то запросто начинают храпеть в поезде, мне столь же непонятны, как, скажем, люди, которые куда-то «баллотируются», или вступают в масонские ложи, или вообще примыкают к каким-либо организациям, дабы в них энергетически растворится. Я знаю, что спать полезно, а вот не могу привыкнуть к этой измене рассудку, к этому еженощному, довольно анекдотическому разрыву со своим сознанием. В зрелые годы у меня это свелось приблизительно к чувству, которое испытываешь перед операцией с полной анестезией, но в детстве предстоящий сон казался мне палачом в маске, с топором в черном футляре и с добродушно-бессердечным помощником, которому беспомощный король прикусывает палец».

 

Факт №7: був професійним дослідником метеликів

Набоков ловив і досліджував метеликів упродовж життя. Зі слів самого письменника, два екземпляри метеликів Plebejus (Lysandra) cormion Nabokov зберігаються в Американському музеї природознавства. Перше слово – рід, друге – підрід, третє – вид, четверте – ім'я автора, який вперше описав метеликів.

«В угрюмые ночи, поздней осенью, под ледяным дождем, я ловил ночниц на приманку, вымазав стволы в саду душистой смесью патоки, пива и рома: среди мокрого черного мрака мой фонарь театрально освещал липко-блестящие трещины в дубовой окре, где по три-четыре на каждый ствол, сказочно прекрасные катокалы впитывали пьяную сладость коры, нервно подняв, как дневные бабочки, крупные полураскрытые крылья и показывая невероятный, с черной перевязью и белой оборкой, ярко-малиновый атлас задних из-под лишаеватых передних. «Катокала адультера!» – восторженно орал я по направлению освещенного окна и спотыкаясь бежал в дом показать отцу улов».


Прокоментувати

Увійти за допомогою

Коментрар успішно доданий!

Коментарі


В соціальних мережах

Рубрики

1

Рукописи не горять

Статті про книги

2

LifeStyle

Статті про життя

3

Дорогою ціною

Статті про відомих людей

4

Цитатник

Цитати з книг

5

Тіло&душа

Статті про здоров'я та психологію

6

Кімната роздумів

Думки людей про різні проблеми й на різні теми

Фоторепортаж

Цікаво

Незалежність

Вільна людина насолоджується кожним днем життя, бо знає, що його не повернути. Це – справжня незалежність.


Паоло Джордано "Чорне і сріблясте"

"Чорне і сріблясте" - це історія, яка змусить вас співпереживати, думати, аналізувати, залишивши по собі "дивний гірко-солодкий післясмак".


Ми отримуємо те, що віддаємо

Якщо ви ділитеся із людьми злом, то лише зло може до вас повернутися!


Бути чарівником легко!

Діліться із людьми дивами і добром. Вони цього потребують!


Підписатися

Будьте в курсі нового матеріалу та інших оновлень на сайті!

Ви успішно підписались на оновлення!

uptime