Ніна Джордж "Маленька паризька книгарня"

Спогади – як вовки. Не можна загнати їх у клітку і думати, що ти їх позбувся.

Найкраще пізнаєш свого чоловіка лише після того, як він тебе покине.

Старість – не хвороба. Усе старіє, навіть книги. Та хіба ви чи будь-хто, стаєте менш цінними або менш важливими лише тому, що прожили трохи довше?

Книги захищають від дурощів. Від непотрібних сподівань. І від непотрібних чоловіків. Книги обеззброюють вас любов’ю, силою та знаннями. Це любов із глибини душі.

Дурний чоловік – це крах кожної жінки.

Якщо в тебе щось вийшло, тебе ненавидять, в усякому разі не люблять.

Часто буває, що не ми створюємо слова, а слова, які ми використовуємо, створюють нас.

Коли ти жінка й виходиш заміж, то безповоротно стаєш у спостережну позицію. Ти повинна контролювати все – що твій чоловік робить, як він почувається. А потім, з появою дітей, контролювати також їх. Ти стаєш сторожовою собакою, слугою і дипломатом одночасно. І така дрібниця, як розлучення, цього не відміняє. О, ні – кохання може прийти і піти, але турбота не припиняється.

Жінки і коні мають багато спільного. Хочеш знати що? Чудово. Так ось, якщо кінь впирається, значить ти неправильно сформулював запитання. Те саме з жінками. Не пропонуй їм: «Може, пообідаємо?». Відразу запитуй: «Що тобі приготувати?». Зможе вона сказати «ні»? Не зможе.

Ми стаємо дивакуватими, коли нам нікого любити.

Остерігайся жінок, які завжди хочуть бути слабкими. Вони просто не відпустять чоловіка через якусь там слабкість.