Маргарет Етвуд "Оповідь служниці"

Фільм про минуле – не те ж саме, що минуле.

Надія – це не лише стан, це місце, у якому ти чекаєш.

Бог – це любов, було сказано, але ми вивернули це, і любов, як і рай, завжди лишалася за рогом. Що важче було любити конкретного чоловіка поряд, то більше ми вірили в Любов, абстрактну й повну. Ми завжди чекали її втілення. Того, щоб це слово стало плоттю.

Чи вона була того варта, ця закоханість? Шлюби за домовленістю завжди працювали не гірше, якщо не краще.

Люди роблять що завгодно, щоб не визнати, що їхні життя не мають змісту.

Краще ніколи не буває для всіх. Комусь завжди гірше.

Знання – це спокуса. Те, чого не знаєш, не спокусить тебе.

Мить зради найгірша. Та мить, коли ти без жодних сумнівів усвідомлюєш, що тебе зрадили, що інша людська істота зичить такого зла.

Жодна мати не відповідає повністю тому образу, який хотіла би бачити дитина – гадаю, в інший бік це працює так само.

Пробачення – теж сила. Просити його – сила, надати його чи не надати – чи не найбільша сила.

Ніхто не помирає від нестачі сексу. Ми помираємо від нестачі любові.

Якщо у вас багато речей, ви стаєте надто прив’язливими до матеріального світу й забуваєте про духовні цінності. Треба плекати вбогість духу. Блаженні лагідні.

Незважання – не те ж саме, що невігластво: тут треба докладати зусиль. Ніщо не змінюється в одну мить: якщо підігрівати ванну, зваришся до смерті, перш ніж зрозумієш.

Свобода буває різна – свобода для чогось і від чогось.

Добре мати дрібні цілі, яких так просто досягнути.

Головне фото: інтернет-джерело