Метт Хейґ "Як зупинити час"

Історію не треба оживляти. Вона й так жива. Ми – це історія. Не політики та королі, а люди. Кожна людина – історія. Ваша кава – історія.

Кажуть, що справжнє кохання трапляється лише раз у житті, і якщо кохана людина йде, ніхто не може зайняти її місце. Це дуже гарна теорія, а ось реальність – це жахіття. Тільки уявіть-но всі ті роки після. Існування без сенсу.

Кожен вважає власну широту поглядів кордонами власного світу.

Не треба боятися змін і не треба особливо їх заохочувати. Звісно, якщо вам нічого втрачати. Зміни – це і є життя.  І це єдина константа, на яку я спираюся.

Горе згинає спину.

Час – ось зброя сьогодення. Ніщо не може так послабити людину, як необхідність чекати.

Минуле – це не одне окреме місце, це безліч місць, які прагнуть увірватися в теперішнє.

Тривога – головний біль свободи.

Люди, яких любиш, ніколи не помирають.

У житті завжди треба бути готовим до нових знань, бо знання без чесності небезпечні, а чесність без знань безглузда.

Майбутнє – воно як крига попереду. Можна тільки здогадуватися, що там, але напевно знати не можна. Є лише мить – мить зараз.

Той, хто боїться страждань, уже страждає від своїх страхів.

У житті нічого не буває напевне. Невпевненість – це сутність снування у цьому світі. Мабуть, саме тому іноді хочеться повернути минуле – бо ми точно знаємо, як там було. Чи думаємо, що знаємо. Це наче давно знайома пісня.