Джек Лондон «Мартін Іден»

Всі речі мають зв'язок з усіма іншими речами, – найдальші зорі у безмежних просторах з міріадами піщинок під нашими ногами.

Все своє життя він відчував брак любові, а його природа вимагала її. Це була органічна потреба його істоти. Але існував без неї, тому й згрубів.

... Обмежений розум бачить обмеженість тільки в інших.

Розум не має нічого спільного з коханням. Правильно мислить кохана жінка чи неправильно – то байдуже. Кохання вище за розум.

На цім світі все нетривке, крім кохання. Кохання, якщо воно сильне, не збивається з шляху і не спотикається на кожному кроці.

Легко прощати, коли прощати нічого.

Краса має значення, але досі я не знав його. Я сприймав красу, як щось незначне, щось справді гарне, що, проте, не має значення.

Любіть красу задля неї самої.

Держава рабів не здатна існувати… Суспільство рабів не може існувати, бо з своєї природи воно суперечить законам розвитку. Не встигне таке суспільство організуватись, як уже розкладається.

Справжня горда людина стоїть понад жалем і співчуттям. Жаль і співчуття зародились у підземних невільничих темницях, і не більшого вони варті, що муки й піт нещасних та слабосилих.