Думки людей про різні проблеми й на різні теми

Існує вислів: «Єдиний крик, якого чекаєш із нетерпінням – перший, після народження дитини». Можливо, у моєї дружини дійсно так було, але не в мене. Не маючи менших братів і сестер, я трохи з острахом думав про те, як маю поводити себе з новонародженою дитиною. Я, звичайно, чекав малюка, але сам факт батьківства, особливо першого, – це трохи страшно. За дев’ять місяців потрібно повністю переосмислити своє життя, налаштуватися на нову «хвилю» і подорослішати відразу років на десять. Це непросто, але можливо.

Одних статус батька лякає, інших – окриляє. Спочатку я був десь посередині. Я не боявся відповідальності, інакше б не одружувався. Просто психологія (чи психіка) має властивість «прокидатися» задовго до певної хвилюючої події. Одвічне запитання: «А що, як?» стримувало мою впевненість у собі.

Той самий перший крик у пологовому будинку був, як виявилося, не таким уже й страшним. У перші дні життя малюка я зрозумів, що боявся всього і водночас не боявся нічого. У мене більше не було часу на страх. Я – батько, голова сім’ї. Я відповідаю вже не за одне життя, а за три. Кожен усвідомлює це у свій час. На щастя, я зрозумів це максимально швидко – уже через кілька днів після народження сина.

Батьківство – колосальна відповідальність, не кажучи вже про купу нових зобов’язань. З іншого боку, це щастя, радість і емоції, яких не знайти більше ніде – тільки у колі сім’ї. Я здогадувався, що бути батьком – це щось особливе, але не думав, що настільки.

Діти швидко ростуть, а особливо у свій перший рік. Я з цікавістю спостерігаю за тим, як малюк змінюється на обличчі, стає старшим, у нього з’являються власні звички, притаманні лише йому. Дивно дивитися на людину і бачити в ній частково своє відображення. Однак це саме те, до чого я прагнув усе своє доросле життя.

Духовне – більше, ніж матеріальне. Через батьківство я пізнав багато духовного. Мені довелося відмовитися від якихось звичок і уподобань. Мені не вистачає часу на мої захоплення, які для мене є важливими й навіть корисними. Та брак часу і недоспані ночі повністю компенсуються в ту саму хвилину, коли на мене погляне мій маленький я.

У статусі батька я ще майже нічого не зробив, щоб пишатися собою. Я поняття не маю, як буду далі виховувати сина, а це саме те, що бентежило мене всі ті «дев’ять місяців». Та саме зараз мене це не бентежить. Я нікуди не поспішаю, перестаю будувати глобальні плани і «завантажувати» себе купою думок. Натомість я стараюся проводити якомога більше часу із сім’єю.

Завтра малюк уже не буде таким, як сьогодні, а я хочу пам’ятати усі його етапи дорослішання. Колись у нього з’являться свої справи, потреби і проблеми. Колись він відмовиться від моєї поради, бо вважатиме себе достатньо дорослим. Але все це буде потім. Зараз я чекаю на його перше (або друге) слово, яке він присвятить мені. Все інше – неважливо.

 

Сергій Завалко 


Прокоментувати

Увійти за допомогою

Коментрар успішно доданий!

Коментарі


В соціальних мережах

Рубрики

1

Рукописи не горять

Статті про книги

2

LifeStyle

Статті про життя

3

Дорогою ціною

Статті про відомих людей

4

Цитатник

Цитати з книг

5

Арт-простір

Фото та малюнки

6

Тіло&душа

Статті про здоров'я та психологію

7

Кімната роздумів

Думки людей про різні проблеми й на різні теми

Фоторепортаж

Цікаво

Хэл Элрод "Магия утра"

Не будет более подходящего дня, чем сегодня!


Що робити, коли не хочеться нічого робити?

Прості поради, які допоможуть вийти зі складної ситуації!


Місія нездійсненна або Україна потопає у смітті

А що ви знаєте про сортування сміття?


З Новим 2018 роком!

Нехай вам щастить, друзі!


Значення має лише ваше істинне «Я»

Сенс у тому, щоб наповнити світ добром і світлом своєї душі.

Підписатися

Будьте в курсі нового матеріалу та інших оновлень на сайті!

Ви успішно підписались на оновлення!

uptime