Пол Каланіті "Коли подих стає повітрям"

Найкращим стати дуже просто: знаходиш того, хто зараз найкращий, і здобуваєш на один бал більше, ніж він.

Шлях, якого мені слід триматись, був би очевидним, якби я знав, скільки місяців чи років мені залишилось. Скажіть мені – три місяці, і я проводитиму час із рідними. Скажіть мені – рік, і я напишу книгу. Дайте мені десять років, і я знову почну лікувати хворих. Той факт, що кожен день потрібно проживати окремо, не допомагав: що мені робити із цим днем?

Смерть – подія однократна, а життя з невиліковним захворюванням – цілий процес.

Страшно вмирати заживо, але ще страшніше страждати і бачити як з тобою страждають рідні.

Один із способів протистояти смертельній хворобі – міцно кохати: бути вразливим, добрим, щедрим, вдячним.

Література – це капітал для людського мислення, а мозок – це пристрій, який уможливлює застосування цього капіталу.

Але є такий час, такий гострий період, коли реалії життя перекреслюють весь накопичений досвід. І ніколи в житті ми не буваємо мудрішими, ніж власне в такі моменти.