Дельфін де Віган: "Ніщо не заперечить ночі"

Невже страху буває досить, щоб замовчати?

 

Так поступово я відкрила для себе, що, попри пояснення та заперечення, нас можна змінити. Після цього я так і не змогла переконатися, що може бути інакше – ані в коханні, ані в дружбі.

 

Письменство не всесильне. Щонайбільше воно дає змогу поставити запитання та зворушити в пам’яті спогади.

 

Я повертаюся додому з переконанням, що йду єдиним правильним шляхом, – і я, і всі ми, – і цей шлях треба пройти.

 

Писати про свою сім’ю – поза сумнівом, найпевніший спосіб посваритися з нею.

 

Дивись, щось змінилося, дихати легше – здається,

це неймовірно.

Дивись, хмари розійшлися, сонця сяйво розлилося –

це неймовірно.

З трояндою в кулаці чоловік відкрив світлий

шлях у цей рік,

Інший путь, де майбуттю лік…

Хочеться спілкуватися, кохатися, обійматися.

І все мало б розпочатися.

 

Це була боротьба, тривале й поступове здіймання до світла, неймовірний вияв сили волі, вражаючий життєвий урок – це було відродження.