Енквіст Пер Улоф "Книга про Бланш і Марі"

Ти, мов утіклий із неба метелик, -

Засумував в небесах і прилинув до мене

Побавитись трохи.

Пурхаєш поряд – страху наганяєш легкого,

Хоч я і знаю вже, хто ти:

Божий метелик у масці.

З любові може постати світло або темрява. Ті, хто люблять, можуть поділитися своїм світлом або своєю темрявою, життям або смертю. Це неможливо зрозуміти.

Святість у людині як приплив і відплив – вона розкриває і закриває душу.

Тоді вуста повільно розтулились у легенькій, але помітній усмішці, вона заплющила очі й померла. За вісім хвилин після нього. Вісім хвилин вона була сама.

Якщо шукаєш новий світ, не треба боятися старої, прилиплої до ніг глини.

Кожен у своєму минулому носить маленьку поему. Щось таке, що потім, у старості, здається блюзнірством проти духу науки.

Кому до снаги пояснити любов? Та ким ми були б, якби не намагалися.

Якою ж великою є любов, і як непросто її упіймати, ніби метелика, що втік із неба. Та в час важких потрясінь, притаманних новому століттю, де нам знайти зв'язок одне з одним, якщо не в любові.

Любов усе перемагає – як робоча гіпотеза або глибока больова точка.

Головне фото: lovelylife.in.ua