Тетяна Пахомова «Я, ти і наш мальований і немальований Бог»

Помисли Творця не під силу осягнути людині. Наші думки – не його думки.

Адже відома істина про те, що народ має ту владу, на яку заслужив. А заслужив чим? Правильно, бажанням рівноваги чи то, краще сказати, устремліннями всередині себе, бо, обираючи політика, ми шукаємо споріднену душу, отож маємо при владі практично себе… Ми – коріння одного великого дерева Життя. Ми всі його годуємо й живимо своїми маленькими началами.

Ми не настільки багаті, щоб купувати дешеві речі.

У людей з низьким інстинктом самозбереження можуть бути кращі шанси на виживання, якщо вони добре розвинуть свої духовні начала: здатність співчувати,  розвивати свої таланти, любити ближніх і прощати один одного – та зможуть об’єднатися заради спільної мети… Для цього в людей є культура, мистецтво, релігія – це те втілення громадської духовності, яке рухає людство…

Світ гарний, тільки люди його псують.

Ніхто не знає, де чиє завтра, але є те, що ніхто не забере в тебе, – твоя віра.

А що таке терпіння? Це і є твоє випробування часом – на міцність, здатність дійти до мети.

Наша душа нагадує ніжне тіло молюска: ми відкриваємо її у відповідь на добро, а на приниження – ховаємо в товсту шкаралупу кольок і образ, і на ній, як на каштані, виростають нові шипи, якими ми легко, не замислюючись, ранимо інших. Добрі справи не дадуть скам’яніти нашим душам, де нема місця ні співчуттю, ні любові до ближнього, ні вміння давати… а є лише черства начинка – байдужість. 

… Люди вчаться одне від одного, допомагають своєю життєвою мудрістю, і від того ніде, ніде не дінешся… Дивіться: яка б не була зневірена людина в інших людях, а все одно не втікає від них у пустелю… бо сам ти – як та краплинка дощу – хоч і життєдайна, але надто мала, щоб розбудити ріки, напоїти поля, утворити печери… Люди багато досягнули в науці, техніці, літературі, лише живучи разом… Жити з іншими людьми – це як вправно танцювати вальс: то ти наступаєш, то ти відступаєш, бо так домовилися танцювати, і в житті ти чи сам чимсь поступаєшся, чи хтось тобі, і тоді є добре…