Жити заради сина

Коли хворіють діти, неодмінно страждають батьки. Тоді вони гостро відчувають свою безпомічність, кидаючись із краю в край у пошуках порятунку. Мама 11-тирічного Андрійка вже два роки бореться за життя сина, хоча це дуже складно.

Лікарняні будні

Уже два роки поспіль маленький Андрійко зустрічає світанки в лікарняній палаті. Він не ходить до школи, не відвідує спортивну секцію, не займається танцями. Ці можливості у нього відібрала складна хвороба – хронічна ниркова недостатність (термінальна стадія).

За останні два роки безперервного лікування хлопчик майже не був удома, де на нього чекає молодший братик і тато. Шлях додому Андрійку загороджує недуга, адже в рідній оселі у нього немає можливості змінювати діаліз. Тому організувати туди поїздку майже не можливо.

Вперше, на невеликий термін, його відпустили з лікарні лише цієї весни. Вдома він тішився красою рідного краю, відпочивав із рідними, майже не згадуючи про виснажливе лікування. Та  коли прийшов час збирати речі, Андрійко чи не вперше розплакався. Повернення в «ОХМАТДИТ» виявилося складним і болючим як і для родичів, так і для маленького пацієнта.

Тепер Андрійко часто запитує у мами:

• Мамо, а коли ми знову поїдемо додому?
• Скоро, синочку, дуже скоро! – відповідає мама, розуміючи, що це зовсім не так.

Хлопчик не плаче й не жаліється на життя, заспокоюючи маму своєю щирою усмішкою. Він робить усе, що вимагають лікарі, не втрачаючи віру в диво, бо, по-суті, тільки воно може нині його врятувати…

Діагноз та лікування

Захворів Андрійко ще у 2014 році. Йому раптово стало зле, шкіра набула жовтого відтінку. Сполохані батьки звернулися за допомогою до місцевої лікарні. Тоді їм уперше довелося почути страшний діагноз, із яким родина живе вже довгі два роки.

«Коли ми дізналися діагноз Андрійка, то дуже розгубилися. У почуте було дуже складно повірити, проте у нас не було іншого вибору. Коли ми трохи заспокоїлися та відійшли від шоку, взялися шукати лікарню, де нам би могли б допомогти. В Україні, як виявилося, таких закладів небагато», - розповідає мама хлопчика.

Деякий час Андрійко знаходився під наглядом лікарів у Дніпропетровську, однак через погіршення стану, його відправили лікуватися до столиці, де він знаходиться і сьогодні. В «ОХМАТИДИТ» лікарі слідкують за його самопочуттям та очищують кров (гемодіаліз). Однак здоров’я Андрійка не витримує навантаження на організм.

«Не дивлячись на те, що йому виповнилося 11, на свої роки він не виглядає. Постійні процедури, уколи, діаліз, стреси – усе це відбивається на його зовнішньому вигляді, та й внутрішньому теж…», - ділиться переживаннями мама.

Уся проблема в тому, що Андрійку потрібно негайно пересадити нирки (хоча б одну). Лише тоді він зможе повноцінно рости й розвиватися, а також повернутися до нормального життя, яким живуть діти його віку. Для цього мама Олена мусить повезти сина в Білорусь, однак спочатку їй необхідно назбирати 65 тис. доларів.

Плани і сподівання

Нині Андрійко чекає. Чекає на диво і кошти. На жаль, майже кожна родина, яку спіткало подібне лихо, мусить просити про допомогу в чужих людей.

«За час нашого лікування нам допомогло багато небайдужих, але два роки безперервного лікування – це забагато. Ми змушені постійно перебувати в лікарні, оскільки лише пацієнтам держава надає розчини для діалізу. Звісно, можна лікуватися і за межами закладу, але самотужки придбати ліки ми не можемо», - розповідає Олена.

Наразі родина назбирала 42 тис. доларів, залишилося ще близько 23 тис. доларів. Сума пристойна, а часу обмаль. Гроші потрібно зібрати не пізніше ніж до 1 серпня. За умови, що все складеться добре, Андрійко поїде в Білорусь, бо лише там йому можуть допомогти.

«У Білорусі нам пообіцяли зробити пересадку нирок. Але, звісно, для цього потрібно мати гроші. Адже окрім трансплантації ми змушені повторно зробити всі аналізи», - пояснює мама Олена.

Ситуація Андрійка – складна і невтішна. Гостра ниркова недостатність, у його випадку, має генетичний характер… А тому від неї можна чекати чого завгодно.

Нині хлопчик знаходиться на перитонеальному діалізі (розчин солей і глюкози вводять у черевну порожнину), який змінюється 5 разів на добу. Така процедура втомлює організм маленького пацієнта, потроху «знищуючи» його організм. Коли відмовляють нирки, страждають майже всі внутрішні органи: печінка, центральна нервова система, а також кісткова та дихальна. І Андрійко не став винятком.

«Ми повинні поспішати зі збором грошей, але не знаємо, як пришвидшити цей процес. Єдине про що ми зараз мріємо, то це про те, щоб Андрійка якнайшвидше прооперували, адже бачити як страждає твоя дитина невимовно складно», - зізнається пані Олена.

Реквізити для допомоги

Маргарита Наваррська вважала: «Сильніше всього бувають ті, хто направляє свої сили на добрі справи». З цим твердженням просто не можна не погодитися Адже для того, щоб допомогти комусь здійснити мрію потрібно мати силу, і в першу чергу духовну.

Допоможіть маленькому Андрійку подолати хворобу, для цього потрібно не вже й багато: зовсім трішки співчуття і грошей… Грошей, адже саме від них залежить, чи виросте цей хлопчик, чи здобуте професію, чи стане гідним сином своїх батьків, чи дізнається, що таке кохання і як же прекрасно бути здоровим…

Реквізити для надання допомоги:

Приватбанк: 5168 7555 2088 1406

Сбербанк: №6762 8042 9000 0669 84

Білайн: 8-903-052-61-21

Мегафон: 8-999-071-19-10

Яндекс-гаманець: 4100 1417 8002 897

Ківі: +380 983 366 151

098-33-66-151 – Молнар Олена (мама Андрійка)

Група допомоги ВК (посилання)