«Шлях митця»: сім порад творчим людям

Пишіть ранкові сторінки

«Ваш внутрішній митець –  це дитина, яку постійно треба годувати. Ранкові сторінки –  його пожива. Тому завжди пишіть ранкові сторінки.

Три сторінки того, що перше спаде вам на думку, – ось і все, що від вас вимагається. Якщо ви не знаєте, про що писати, то так і пишіть: «Я не знаю, про що писати…». І робіть так доти, аж поки не спишете три сторінки».

Влаштовуйте творчі побачення

Щотижня ходіть на творче побачення. З собою можете запросити лише себе та свою творчу дитину.

"Суть побачення – піти туди, куди давно хотілося, назбирати трохи деталей для своїх історій або картин, розвантажити мозок. Адже «мова митця – це чуттєва мова пережитих відчуттів».

Не бійтеся бути поганим митцем

«Нам потрібно перестати вимагати від себе постійно справляти лише хороше враження. Неможливо змінюватися на краще і гарно виглядати в чужих очах водночас.

Пам’ятайте: для того, щоб відродити у собі митця, ви повинні бути готові стати поганим митцем».

Творіть не заради результату, а заради творчості й задоволення

«Ріст – це нерівномірний рух уперед: два кроки вперед, один назад. Не забувайте про це і будьте поблажливими до себе. Творче відновлення – це процес зцілення. У вівторок вам удається зробити щось неймовірне, а в середу все летить шкереберть. Це нормально. Зростання відбувається ривками. Будуть дні, коли ви будете лежати лежнем. Нехай це вас не засмучує. Сприймайте це як відпочинок".

Не бійтеся бути нерозсудливими

«Творчість не є і ніколи не була розсудливою діяльністю».

Піклуйтеся про себе, а не про гроші

«Гроші ніколи не бувають справжньою причиною. Справа у нашій скутості, у тому, що ми почуваємося безсилими. Мистецтво вимагає від нас робити вибір. На найнижчому рівні цей вибір – піклуватися про себе».

Позбудьтеся заздрості

«Заздрість – це завжди маска, за якою ховається страх: що ми не здатні досягнути того, чого нам хочеться; що хтось інших досягає того, що, як нам здається, повинно належати нам, навіть якщо ми й надто налякані, щоб спробувати до цього дотягнутися. За своєю природою заздрість дуже обмежувальна емоція. Вона не визнає того, що Всесвіт має усього в надлишку. Заздрість говорить нам, що у світі існує місце лише для одного – поета, художника, чи будь-кого іншого, ким ви мрієте стати».