Незалежність

День незалежності – національне свято для багатьох країн. З політичної точки цей термін означає відсутність підлеглості іншим державам та суверенітет. А що тоді незалежність для кожного окремо? Не в національному плані, а в особистому, моральному, духовному. Тут все значно складніше.

Люди часто не розуміють, що життя повноцінне тільки тоді, коли ми проходимо усі його стадії: дитинство, юність, молодість, зрілість, старість. Та на перших двох етапах, особливо у шкільному віці, нам часто хочеться прискорити процес дорослішання. Для чого? Щоб бути вільними і незалежними. Згодом усі розуміють, що це було хибне міркування, але час не повернути.

Ми дійсно зі шкільних років мріємо про незалежність. Нам хочеться скоріше піти на роботу, самостійно заробляти гроші, жити окремо від батьків. У цьому немає нічого поганого, але насправді тут і закінчується омріяна свобода. Перейшовши на власний хліб, людина буде залежати від багатьох факторів: роботи, керівництва, співробітників, грошей, здоров’я, відносин з друзями і це далеко не все. Залишити батьківський дім – це вагомий крок до самостійності, та аж ніяк не до свободи. Над цим треба працювати, мабуть, усе життя.

Німецький математик Крістіан Гольдбах сказав: «Ніколи не можна жити щасливо, якщо весь час тремтиш від страху». Дуже влучна цитата. Страх можна назвати синонімом залежності. Ми боїмося втратити роботу, бо залежимо від неї. Ми боїмося залишитися без якихось матеріальних цінностей, бо залежимо від них.

Із часом страх стає нормою і люди перестають його помічати, бо просто звикають до нього. Дехто навіть боїться віддати щось на благодійність, думаючи, що це може колись згодитися. Залежність від речей, від матеріальних, бездушних предметів – вона повсюди, достатньо поглянути на своє життя збоку.

Англійський філософ, політик та історик Френсіс Бекон вважав: «Людина, володарюючи над іншими, втрачає власну свободу». Ще одна влучна цитата. Нерідко люди стараються самоствердитися за допомогою інших. Частіше це відноситься до керівників. Маючи велику кількість підлеглих, чи навіть очолюючи велику компанію, людина думає, що не залежить ні від чого, бо у неї все є і всі її слухаються. Та насправді, чим вища ступінь у суспільстві – тим більше обмежень. Найголовніше, що керівник залежить від кожного підлеглого, оскільки вони і тримають його бізнес «на плаву».

Усім добре відомий вислів «багаті теж плачуть». Чому? Тому що вони залежні від своїх статків. Людина не досягає повної свободи, доки чогось боїться. Не важливо: ви загубили коробку сірників чи кейс, заповнений грошима. Страх постійно тримає в напрузі, не дозволяє відчувати себе щасливим.

Французький поет Луі Арагон сказав: «Оптимізм – це розкіш великих людей». Важко бути в хорошому дусі, якщо навколо багато неприємностей та обмежень. Однак ми самі часто створюємо собі ці перешкоди. З роками люди кажуть: якби повернути час назад, я б змінив одне, друге, третє. Вони розуміють, що перебували у неволі від обставин чи чогось матеріального.

Стати повністю незалежним – неможливо. Навіть позбавившись комплексів та направивши життя точно за планом, залишатиметься ризик, що все колись може закінчитися. Це – страх. Але ж можна не боятися. Якщо справа в роботі – досить її полюбити, відчути свою роль у цілях, які ставить перед собою компанія. У сім’ї та й взагалі у суспільстві все значно простіше, ніж здається. Головний принцип – довіра і взаємна повага. Вільна людина насолоджується кожним днем життя, бо знає, що його не повернути. Це – справжня незалежність.

Автор: Сергій Завалко