Думки людей про різні проблеми й на різні теми

Я вийшла заміж у 20 років.  І жодного разу про це не пошкодувала…

Шлюб – це не в’язниця і не каторга, як чомусь думає багато жінок. Шлюб – це джерело щастя і молодості. Звісно, якщо шлюб – не фікція і не фальшивка. Я не знаю «золотих» секретів щастя, не відвідую спеціалістів «із сімейних стосунків», я просто живу, дотримуючись простих принципів. І я щаслива, що маю штам у паспорті. 

Я ніколи не кажу і не думаю, що мій чоловік поганий. Я щиро його люблю. Хоча у нього жахливий характер і майже немає манер, але це не заважає мені бути з ним щасливою. Щодня ми разом прокидаємося, п’ємо каву, розбігаємося у справах, а у вечері, сидячи на кухні, за вечерею, обговорюємо проблеми, жартуємо…

Я приділяю своєму чоловіку достатньо часу. Ми часто разом дивимося фільми, жуючи різні шкідливі солодощі, обіймаємося. Ми не любимо гуляти, а тому вихідні для нас – це маленька відпустка. Якщо він прийшов із роботи втомлений, і хоче просто пролежати цілий день на дивані, я не буду тягти його на шопінг. Я присвячу цей день нашій сім’ї.  

Я завжди про нього піклуюся. Коли він хворіє, я завжди поруч, дбаю про нього і підтримую. Я готую бульйони і варю компоти, печу його улюблене печиво. Мені не важко бути для нього хорошою господинею і вмілою дружиною щодня (а не лише тоді, коли йому недобре). Я не вважаю, що місце жінки – на кухні, але вона не повинна змушувати чоловіка мити посуд, якщо це, звісно, не його щире бажання допомогти коханій дружині. Я люблю готувати, красиво сервірувати стіл і влаштовувати щовечора «маленьке свято» для коханої людини. Але якщо раптом я не маю часу для того, щоб приготувати м'ясо по-французьки, ми разом будемо їсти макарони, хоча ні він, ні я їх не любимо.

Я не вимагаю. Я не вимагаю у свого чоловіка дорогих подарунків, я не прошу купити мені машину чи яхту. Я тішуся тим, що у нас є дах над головою і смачна вечеря на столі. Хіба цього не достатньо для щастя?

Я не прошу його, щоб він щодня мені казав: «Ти така красива». Мій чоловік не так часто робить мені компліменти, а я не прошу. Він багато працює, але щоночі міцно мене обіймає і поправляє ковдру, якщо я її раптом «загубила».

Я не думаю лише про себе і свою зовнішню красу. Я не"перешиваю" свою зовнішність і не збираюся цим займатися. Я щиро не розумію жінок, які «вкладають» гроші у силіконові груди й губи. Невже вони не розуміють, що потрапляють у категорію жінок, яких завжди любитимуть за зовнішність, і яких ніколи не любитимуть за душу. Я не кажу, що потрібно виглядати абияк. Не потрібно впадати у крайнощі. Але й перегинати палицю теж не варто. Мій чоловік бачив мене без макіяжу і хворою. І навіть тоді, коли у мене виросло декілька зайвих волосинок на бровах. Однак він не насміхався із мене і не просив «привести себе в порядок». Це особливий етап стосунків, коли вас люблять різною, у різних станах і ситуаціях.

Я поважаю його бажання. Мій чоловік не любить мелодрами, але дивиться їх зі мною, щоб я дивилася із ним фантастику чи бойовик. Він не любить шопінг, коли він стосується виключно його. Тому щоразу, коли йому потрібно щось придбати, я переконую його, що мені обхідно придбати сукню. Так ми їдемо до торгового центру мені вибирати мені сукню і водночас купуємо йому осіннє пальто. Я не поступаюся своїми принципами, коли корюся його волі. Якщо він хоче піти у театр, ми просто туди йдемо. Але у наступні вихідні, ми підемо у кіно, бо цього хотітиму вже я.

Я не сиджу на місці, я постійно щось роблю. Я не намагаюся зробити зі свого чоловіка підкаблучника, а сама я не хочу  перетворитися на квартирну «клушу», яка боїться пропустити корекцію манікюру чи брів. Я нічого не вимагаю від свого обранця. Він бачить те, як часто я наводжу лад у квартирі, як смачно готую, як гарно виглядаю, як багато працюю, і йому хочеться мені віддячити. Я не нагадую йому про наші пам’ятні дати. Він сам пам’ятає про найважливіші з них (але якщо він раптом забуде про щось, я ввічливо йому натякну).

Я дружина-мама. Інколи я лаю свого чоловіка, часом виховую, читаю йому розважливі лекції про те, як і чому треба любити жінку. Чоловіки – це ті ж діти, але дорослі. Вони не люблять, коли їм наказують або вимагають, не вибачають і не забувають словесних образ. Із ними дуже важко, але без них не так уже й легко.

Із власного досвіду я можу сказати: ви можете бути дуже красивою, слухати поради психолога і правильно харчуватися, але кохатимуть вас не за це. Зараз скажу банальну річ, але жінка має бути жінкою: сильною і водночас слабкою, красивою і «натуральною», хазяйновитою і лінивою, веселою і сумною, інколи дуже розумною, інколи «дурненькою». Вона не повинна боятися показати чоловіку своє справжнє обличчя. Вона повинна вміти поступатися, коритися, терпіти, поважати, надихати. А ще вона повинна кохати. Щиро кохати свого чоловіка!

Автор: Рита Щира


Прокоментувати

Увійти за допомогою

Коментрар успішно доданий!

Коментарі


В соціальних мережах

Рубрики

1

Рукописи не горять

Статті про книги

2

LifeStyle

Статті про життя

3

Дорогою ціною

Статті про відомих людей

4

Цитатник

Цитати з книг

5

Тіло&душа

Статті про здоров'я та психологію

6

Кімната роздумів

Думки людей про різні проблеми й на різні теми

Фоторепортаж

Цікаво

Фредрік Бакман «Ведмеже місто»

«Почуття невинності може стати великим стимулом».


Кращі книги чоловіків про жінок

Добірка чудових книг про жінку та її величність.


Незалежність

Вільна людина насолоджується кожним днем життя, бо знає, що його не повернути. Це – справжня незалежність.


Боріс Джонсон «Фактор Черчилля. Як одна людина змінила історію»: найцікавіші факти із життя

«Ми творим форму нашим домівкам, а згодом наші домівки творять форму нам».


Ростислав Семків "Як писали класики": 7 порад письменникам від письменників

"Їм складно, проте вони рухаються до здійснення намічених цілей. Вони не втомлюються починати все знову й знову. Успішні автори є саме такими".

Підписатися

Будьте в курсі нового матеріалу та інших оновлень на сайті!

Ви успішно підписались на оновлення!

uptime