Жоель Діккер «Правда про справу Гаррі Квеберта»

Фактично кожен роман містить у собі дещицю реального життя. Письменники вкладають частинку себе в усі авторські твори. Що ж вони можуть отримати натомість?

У разі успіху – славу, визнання, контракти з видавництвами. Але що, як хітова книга переслідуватиме автора все життя? Відповідь на це запитання можна знайти у романі Жоеля Діккера «Правда про справу Гаррі Квеберта».

Про письменника

Жоель Діккер – сучасний швейцарський письменник, котрий пише французькою мовою. Літератору лише 33 роки, а він уже отримав світове визнання. Найбільш успішним романом Діккера вважається «Правда про справу Гаррі Квеберта», виданий ще 2012 року. З тих пір швейцарець написав ще дві книги, з перервою по три роки на кожну, але вони не стали такими ж популярними.

Сюжет

Молодий американський письменник Маркус Ґольдман переживає творчу кризу. Видавши книгу, яка зробила його відомим, він не може написати нову. Маркус звернувся за допомогою до свого давнього друга й літературного наставника Гаррі Квеберта. Ґольдман думав, що приїхавши в тиху й спокійну Аврору, він напише новий літературний хіт. Та натхнення ніяк не приходило.

Поки Маркус намагався написати новий роман, Гаррі звинуватили у вбивстві 33-річної давності. Ще у 70-х роках із міста зникла дочка місцевого священика Нола Келерґан. Тіло дівчини тільки через 33 роки випадково знайшли біля дому Квеберта. Маркус вирішив будь-якою ціною виправдати товариша і почав власне розслідування. У справі виявилося дуже багато цікавих фактів. Зокрема, він дізнався, що Квеберт кохав убиту дівчину. Ситуація настільки зацікавила письменника, що чоловік вирішив написати про це книгу, занурившись заодно у життя свого єдиного друга.

Тема

Тема твору – заборонене кохання. Можливо, саме це стало причиною бід, що звалилися на голову одного із головних героїв роману. Ця тема сьогодні актуальна. Як бути 30-річному чоловікові, якщо він закохався у 15-річне дівча? В суспільстві на таку ситуацію відреагували б по-різному, але в більшості випадків – осудливо. Та в кожної людини є почуття, боротися із якими дуже складно, навіть якщо докласти багатьох зусиль.

Ідея твору – дружба. Справжня дружба цінувалася завжди. Друзі іноді можуть сваритися, сперечатися, недоговорювати щось, та один завжди прийде на допомогу іншому, якщо той її потребуватиме. Це теж актуальна тема сьогодення.

На мій погляд, сучасні люди все більше стараються жити осторонь від усього світу, максимально звузивши коло друзів і тих, кому можна довіряти. Діккер у своєму романі демонструє, що мати справжнього друга – це велике щастя, а іноді ще й вигода.  

Плюси роману

Заплутаний сюжет. Убивство Ноли – це не головна подія книги, а призма, через яку висвітлюється життя Аврори. Діккер пішов стовідсотково виграшним шляхом, розвинувши події у маленькому містечку з усіма його таємницями. Це дозволило йому «крутити» сюжетом як завгодно і скільки завгодно, а також захоплювати читача новими поворотами подій.

Цікава мова. «Правда про справу Гаррі Квеберта» – це детектив. Книгою цього жанру здивувати вибагливого читача зараз складно. Потрібно придумати щось оригінальне. У випадку із Діккером – це своєрідна мова написання роману і гумор. Рідко випадає нагода прочитати детектив, який і лякає, і веселять водночас.  

Книги. Цей роман сподобається не тільки любителям детективів, а ще й тим, хто любить книги про книги. Власне, саме з книги, з бажання її написати все й почалося. До того ж, Діккер через Квеберта дав поради молодим письменникам щодо написання бестселера.

Єдиний недолік роману полягає в тому, що автор почав рано «розкидатися» підозрюваними. Якщо поліція впевнена, що впіймала злодія, але до кінця книги ще 200-300 сторінок, значить, це точно не він. Діккер подібним чином перебрав багатьох персонажів, несвідомо звузивши коло підозрюваних для читачів. Однак у книзі є й інші сюжетні лінії, тож невдала кінцівка одної успішно компенсується неочікуваною розв’язкою іншої.

«Правда про справу Гаррі Квеберта» – це хороша, цікава і дійсно хітова книга. У ній є все: драматична історія, заплутаний сюжет, людські стосунки, гумор і філософські нотки. Читати цей роман аж ніяк не нудно. Він захоплює читача як розслідуванням справи, так і еволюцією дружніх стосунків. Та все ж дружба тут відходить на другий план. Найголовніше в книзі та, напевно, і в житті – це любов.

«У нашому суспільстві, Маркусе, понад усе цінують людей, які будують мости, хмарочоси, або імперії. Та насправді найдужче варті захвату ті, кому щастить побудувати кохання. Бо немає на світі більшого і важчого завдання».