Марк Ґоулстон «Як спілкуватися з психами»

 «Ніхто не застрахований від божевільних учинків. Усі ми – навіть найсильніші особистості – інколи втрачаємо контроль»

У метро. У продуктовому магазині. У лікарняній черзі. Вдома. На роботі… Ви всюди маєте можливість зустріти побутового психа. А може, ви й самі належите до їхнього таємного товариства?

Напевно, ви не погодитеся із цією думкою. Однак не поспішайте з висновками. Всі ми трішки психи, хоча подеколи про це навіть не здогадуємося. Не вірите? Марк Ґоулстон доводить протилежне.

Особливі прикмети психа

Для початку давайте розберемося, кого ж автор називає психами.

Психи – це люди, котрі поводяться безглуздо. Вони репетують за потреби і без неї, звинувачують у своїх проблемах та невдачах друзів, батьків/ дітей, колег по роботі, плачуть, маніпулють, вимагають. Вони роблять це постійно, щоразу чекаючи на нову реакцію від людини, яка стає свідком їхнього маленького божевілля. 

Не варто сплутувати їх із психічно хворими людьми, які хворіють на клінічну депресію чи шизофренію.

Марк Ґоулстон називає психів «побутовими психами», що не вміють контролювати гнів та схильні до імпульсивних дій.

Чому ж люди так себе поводять? Уся справа в мозку. Він складається із трьох шарів (теорія триєдиного мозку), кожен із яких виконує окрему функцію:

• перший (примітивний мозок або мозок рептилії) – допомагає людині вижити і виконати елементарні дії;
• другий шар (середній мозок або лімбічна система) – відповідає за вираження людських почуттів та бажань;
• зовнішній шар (вищий мозок) – допомагає людині логічно мислити, ухвалювати рішення, відповідає за пам’ять, мислення та об’єктивне сприйняття дійсності.

У нормальної людини всі три шари мозку працюють узгоджено, а у психа не узгоджено.

Як люди стають психами

Є три шляхи, йдучи якими, можна стати психом: розпещування, критикування, ігнорування.

Ви, напевно, уже здогадалися, що все починається ще з дитинства. Погано, якщо батьки постійно критикують своє чадо, однак вони не роблять нічого хорошого, намагаючись йому у всьому догодити.

А ігнорування – це взагалі чи не найгірший шлях. Він робить людину невпевненою у собі, песимістично налаштованою та внутрішньо самотньою.

Потім, не знаючи як боротися із набутими страхами, переживаннями і комплексами, особа перетворюється на побутового психа.

Марк Ґоулстон виділяє декілька типів психів, виходячи зі способу дій, який вони обирають. А саме:

• емоційний;
• логічний/ практичний;
• маніпулятивний/ емоційно залежний;
• наляканий;
• безнадійний/ замкнутий;
• муценицький;
• агресивний;
• всезнайко;
• соціопатичний.

Автор запевняє, якщо ви навчитеся розпізнавати манеру поведінки людини-психа, ваше життя стане кращим і простішим. По-перше, ви знатимете, що ні в чому не винні (людина репетує або плаче не через вас). По-друге, зможете добрати найбільш правильні й доречні слова, щоб заспокоїти співрозмовника (психи дуже різко реагують на «традиційні» слова-втішання).

Розпізнаємо власне безумство

Марк Ґоулстон запевняє: «Ви постійно носите з собою повну валізу безумства (якщо ви, звісно, не єдина абсолютно здорова психічно людина)». Тож, якщо ви не наважитеся познайомитися зі своїм внутрішнім безумцем, як контактуватимете з іншими побутовими психами?

Візьміть чистий аркуш паперу та проаналізуйте свої погляди й переконання. Які з них викривляють ваше світосприйняття?

Можливо, ви не вірите у власні сили, потерпаєте від браку любові й розуміння, не довіряєте людям, боїтеся просити про допомогу? Розберіться, звідки росте корінь вашого маленького безумства. Якщо ви цього не зробите, у ваше слабке місце битимуть за будь-якої нагоди. Психи і не лише вони.

«Пам’ятайте: позбавити вас самовладання – найефективніша зброя в арсеналі психа, а холоднокровність – найкращий ваш щит».

Корисна порада від Марка Ґоулстона: щоразу, коли відчуваєте, що от-от втратите самоконтроль, повторюйте мантру: «Це нагода виявити самовладання».

Робіть паузи у розмові, дивіться людині прямо в вічі, просіть у неї вибачення (якщо на те є бодай найменші підстави), стримуйте гнів (особливо, коли хочеться вчепитися людині в горло або послати її до біса).

Напутнє слово

Життя – складна штука, тому стати безумцем може кожен із нас. Є багато причин і обставин, які цьому сприяють. Можна не звертати уваги на психів, які живуть поруч із вами, не помічати власного безумства, але чим це рано чи пізно закінчиться? Депресією, серйозним психічним розладом, самогубством?

Якщо ви хочете прожити спокійне і класне життя, маєте насамперед попрощатися із персональним побутовим психом.

Як це зробити, знає Марк Ґоулстон. У своїй книзі «Як спілкуватися з психами» він дає зрозумілі й практичні поради, наводить приклади власного безумства та пропонує освоїти 14 тактик спілкування із психами.

Важливо!

Якщо у вашому оточенні є людина, котра хоче покінчити життя самогубством, не зволікайте. Навіть якщо вам тільки здається, що вона має суїцидальні думки.

«Найкраща протиотрута до «треба було, можна було, варто було, а я не зробив» – запитувати й слухати знову і знову».

Не закривайте очі на серйозні психічні захворювання близьких або знайомих, не беріть їх на кпини. Їм потрібна ваша допомога! Як правильно її запропонувати, Марк Ґоулстон розповідає у 30-33 розділах.

Придбати книгу можна у видавництві bizz.monolith.in.ua