Я – жінка. І я усім щось повинна.

Я – жінка. І я усім щось повинна.

Я повинна мати дітей, носити квітчасту сукню пристойної довжини, вишивати хрестиком і варити смачний борщ.

Консервувати восени яблучне повидло і кабачки у томатному соусі.

Ліпити вареники, пиріжки, голубці і все, що ліпиться.

Усміхатися, коли приходять гості, частуючи їх сливовим пирогом, який спекла о 3 годині ночі.

Тихенько мити посуд, коли чоловік уже міцно спить.

Прати постільну білизну, доглядати за хатніми квітами, щосуботи витирати пил на телевізорі.

Соромитися целюліту, не їсти білий хліб, щедро приправлений глютеном, після 18:00 (щоби якось втиснутися у маленьку чорну сукню «від Шанель»).

Втягувати живіт, фотографуючись для якоїсь соцмережі, аби потім не грішити у фотошопі.

Манірно закочувати очі, малювати брови на бровах, ховати під шаром тонального крему синці під очима (чи їх маскують не тональним кремом?).

Мати пухкі вуста, плаский живіт і горіхоподібну дупцю.

Щоранку та щовечора втирати у шкіру обличчя молодильний крем, бо зморшки асоціюються із біологічним годинником, який увесь час тікає.

Терпіти на собі погляди незнайомих чоловіків, які «паркують» свої зацікавлені погляди у місцях, не призначених для «громадського паркування».

Не зриватися, не огризатися, не матюкатися.

Бути принцесою, бути чуттєвою, бути кішечкою, прости Господи…

І так багато тих дивних вимог, правил, «не» і «бути», що хочеться переродитися чоловіком, аби мати ті неписані переваги, які даються їм невідомо ким від народження.

Чи, може, ми, жінки, просто вигадали усі ці речі про нерівність і тиск?..

Чи, може, гармонія між чоловіками та жінками і має виглядати так кострубато?