Статті про людей сильних духом

 «Ее имя было море, ее звали Черным морем

Ее имя не такое, ее имя пахнет морем»

(Bahroma)

Мрієте показати світу свій талант, але боїтеся? Лідія Папка – засновниця та ідейна натхненниця творчої майстерні «Mоре» теж колись боялася. Але якось вона ризикнула. І сьогодні у її шапочках і светриках ходять десятки щасливих дівчат із різних куточків України.

Про те, із чого розпочинався її творчий шлях, чого її навчили люди та про що мріє Лідія, читайте у нашому інтерв'ю.

Перша хвиля  задум

Ліда, розкажи, коли ти навчилася в'язати?

В'язати я навчилася ще в дитинстві, сталося це завдяки мамі. Вдень вона працювала на трикотажній фабриці «Киянка». А ввечері, після завершення робочого дня, в'язяла речі на замовлення. Мама працювала важко і багато, а мені завжди хотілося їй допомогти. Я крутилася біля неї, спостерігала за тим, як вона працює, і потроху вчилася.

Мама в'язала шпицями?

І шпицями, і за допомогою спеціальної в'язальної машини. Спочатку я вчилася в'язати руками, а потім мама познайомила мене зі складним механізмом в'язальної машини. Тепер я в'яжу і так, і так.

Коли у тебе вперше виникла ідея створити свою творчу майстерню?

Задум створити свою творчу майстерню виник у мене після закінчення університету, де я навчалася на соціального педагога. Хоча ще в студентські роки я плела неймовірно модні тоді браслети «Шамбала».

Фото: more_kyiv

Чому в студентські роки не в'язала?

Із різних причин… В'язання довгий час асоціювалося у мене із втомою мами, яка мусила дуже багато працювати. Часто – не в радість. А ще мені чомусь здавалося, що сучасних людей не цікавлять в'язані речі.

Коли ти зрозуміла, що настав ідеальний час для того, щоб створити свій бренд?

Я зрозуміла це, коли після отримання вищої освіти влаштувалася на роботу. Спершу я працювала продавцем у магазині фурнітури, трохи згодом – асистентом в ательє дизайнера модного одягу Тимофія Файна. А паралельно я вже розвивала «Mоре», вкладаючи у нього всі свої сили й натхнення. У якийсь момент я збагнула, що маю присвячувати йому більше часу, і я звільнилася з роботи. 

Чому саме «Mоре»?

У київської групи Bahroma є пісня «Ее имя», яку я тоді слухала на повторі день і ніч. Там є стрічка: «Ее имя было море»… І от у якийсь мені в голову прийшла думка: «А якщо я назву свій бренд «Mоре»?

Друга хвиля  реалізація

Із чого почалося створення «Mоре», окрім підбору назви?

Я зареєструвалася у різних соціальних мережах і написала перший допис від імені «Моря», виклавши фото чокера. Це сталося 25 травня 2016 року. Тоді я ще не в'язала речі на замовлення. Спочатку я зосередилася на створенні чокерів, браслетів із натурального каміння, брошок і сережок.

Коли ти нарешті почала в'язати?

Приблизно через рік після відкриття «Моря». Я виклала перший допис із трьома яскравими шапочками, які зв'язала руками. Людям вони сподобалися.

Скільки часу ти витрачаєш на створення однієї шапочки?

Руками я в'яжу одну шапочку орієнтовно 1-2 дні. На в'язальній машині – 3-4 годин.

Фото: more_kyiv

Є якась різниця між річчю, яку ти зв'язала руками і на машині?

Суттєвої різниці нема. Вся справа у швидкості виконання замовлення. В'язальна машина спрощує процес роботи, це дозволяє мені оптимізувати час.

Розкажи, будь ласка, про тонкощі створення якоїсь речі. Наприклад, шапочки?

Усе розпочинається із обробки замовлення. Я спілкуюся із людиною, намагаючись зрозуміти, яку шапочку вона хоче бачити у фіналі нашої співпраці. Для цього ми обговорюємо усі необхідні деталі майбутньої речі: колір, розмір, сезонність, термін виконання замовлення тощо. Потім я приступаю до роботи. В'яжу шапочку руками або на машині, потім зшиваю її.

Що сьогодні продається у твоїй творчій майстерні, окрім чокерів і шапок?

Прості однотонні шапки і шапки з візерунком, шарфи, светри oversize, кардигани, браслети, брошки.

Які брошки можна придбати у творчій майстерні «Mоре»?

Які завгодно. Людині достатньо сказати, що вона хоче: квітку, рибку, мушку, пташку і т. д. Потім я намалюю схему брошки, підберу бісер (кольори обговорюються) і почну її створювати. Загалом робота над  виготовленням однієї брошки триває 2-3 дні.

А як довго ти в'яжеш светрик?

Светрик в'яжеться найдовше – від 3 до 5 днів. Якщо замовлення індивідуальне, тобто людина обирає конкретний візерунок, колір, модель светра, – тиждень.

Фото: more_kyiv

Третя хвиля  люди

Ліда, ти постійно комунікуєш із людьми. Це важко?

Не дуже. Я люблю спілкуватися із людьми. Хоча інколи мене і засмучує чужа безвідповідальність чи грубість.

Що ти маєш на увазі?

Я маю на увазі ситуації, коли люди відмовляються забирати своє замовлення або починають мене ігнорувати. Я не можу зрозуміти такої поведінки. Можна ж просто пояснити ситуацію, знайти сто банальних пояснень.  

Я ніколи нікого не примушую щось у мене купувати. Якщо після придбання, річ людині не підійшла, я пропоную два варіанти вирішення ситуації. Перший – я переробляю її, другий – повертаю людині кошти, забравши свій непідходящий товар.

Також мене засмучує грубість людей, які пишуть мені, що я нечесно проводжу подарункові розіграші, ставлю занадто високі ціни на свої речі тощо.

Як ти реагуєш на такі ситуації?

На початку свого творчого шляху я дуже хвилювалася через це, плакала, часом хотіла усе покинути. Зараз намагаюся тримати себе в руках. Пояснюю собі, що люди не повинні бути такими, як мені хотілося б. Ми всі дуже різні. І це нормально.

Фото: more_kyiv

Чого люди навчили тебе за два роки існування «Mоре»?

Вони навчили мене бути сильною, спокійною, упевненою в собі.

Коли моя творча майстерня тільки відкрилася, я дуже боялася критики. Я не знала, як люди відреагують на появу мого бренду. Особливо мене хвилювала думка тих, хто знайомий зі мною у реальному житті. Зараз я розумію, що все можливо. Якщо ти поставив собі ціль, мусиш вперто до неї рухатися.

Яким ти бачиш «Mоре» у найближчому майбутньому?

Реальним і живим… У майбутньому я прагну відкрити класний морський простір, де люди могли б не лише купити шапочку чи браслет, а й випити смачної кави, поласувати морським десертом. Я дуже хочу, щоб моє «Mоре» приносило у життя людей радість.

Що для тебе значить твоє «Mоре»?

Моє «Mоре» - це сенс мого життя. У ньому – частина мене, частина моєї душі. І я дуже радію, коли людям подобається те, що я роблю. Позитивний зворотній зв'язок страшенно мене надихає. Тоді я заспокоююся і перестаю себе критикувати… на деякий час.

 

Ліда, дякуємо тобі за душевну розмову!

Фото: more_kyiv

Магазин «Mоре»: more_kyiv 

Каталог «Mоре»: more_catalogue 

Сторінка Лідії: lidiya_papochka

 


Прокоментувати

Увійти за допомогою

Коментрар успішно доданий!

Коментарі


В соціальних мережах

Рубрики

1

Рукописи не горять

Статті про книги

2

LifeStyle

Статті про життя

3

Дорогою ціною

Статті про відомих людей

4

Цитатник

Цитати з книг

5

Тіло&душа

Статті про здоров'я та психологію

6

Кімната роздумів

Думки людей про різні проблеми й на різні теми

Фоторепортаж

Цікаво

Шоколад: корисний чи шкідливий?

Чи можна їсти шоколад, коли сидиш на дієті, чи справді він псує зуби та провокує виникнення прищів? Відповіді на ці та інші запитання шукайте у статті.





Луна имеет две стороны, или Почему в романе «Поток» нет ни одного положительного героя

«Приобретая привычку к чтению, вы строите для себя убежище практически от всех страданий жизни» (Сомерсет Моэм).

Підписатися

Будьте в курсі нового матеріалу та інших оновлень на сайті!

Ви успішно підписались на оновлення!

uptime