Лідія Папка: "Моє "Mоре" – це сенс мого життя"

 «Ее имя было море, ее звали Черным морем

Ее имя не такое, ее имя пахнет морем»

(Bahroma)

Мрієте показати світу свій талант, але боїтеся? Лідія Папка – засновниця та ідейна натхненниця творчої майстерні «Mоре» теж колись боялася. Але якось вона ризикнула. І сьогодні у її шапочках і светриках ходять десятки щасливих дівчат із різних куточків України.

Про те, із чого розпочинався її творчий шлях, чого її навчили люди та про що мріє Лідія, читайте у нашому інтерв'ю.

Перша хвиля – задум

Ліда, розкажи, коли ти навчилася в'язати?

В'язати я навчилася ще в дитинстві, сталося це завдяки мамі. Вдень вона працювала на трикотажній фабриці «Киянка». А ввечері, після завершення робочого дня, в'язяла речі на замовлення. Мама працювала важко і багато, а мені завжди хотілося їй допомогти. Я крутилася біля неї, спостерігала за тим, як вона працює, і потроху вчилася.

Мама в'язала шпицями?

І шпицями, і за допомогою спеціальної в'язальної машини. Спочатку я вчилася в'язати руками, а потім мама познайомила мене зі складним механізмом в'язальної машини. Тепер я в'яжу і так, і так.

Коли у тебе вперше виникла ідея створити свою творчу майстерню?

Задум створити свою творчу майстерню виник у мене після закінчення університету, де я навчалася на соціального педагога. Хоча ще в студентські роки я плела неймовірно модні тоді браслети «Шамбала».

Фото: more_kyiv

Чому в студентські роки не в'язала?

Із різних причин… В'язання довгий час асоціювалося у мене із втомою мами, яка мусила дуже багато працювати. Часто – не в радість. А ще мені чомусь здавалося, що сучасних людей не цікавлять в'язані речі.

Коли ти зрозуміла, що настав ідеальний час для того, щоб створити свій бренд?

Я зрозуміла це, коли після отримання вищої освіти влаштувалася на роботу. Спершу я працювала продавцем у магазині фурнітури, трохи згодом – асистентом в ательє дизайнера модного одягу Тимофія Файна. А паралельно я вже розвивала «Mоре», вкладаючи у нього всі свої сили й натхнення. У якийсь момент я збагнула, що маю присвячувати йому більше часу, і я звільнилася з роботи. 

Чому саме «Mоре»?

У київської групи Bahroma є пісня «Ее имя», яку я тоді слухала на повторі день і ніч. Там є стрічка: «Ее имя было море»… І от у якийсь мені в голову прийшла думка: «А якщо я назву свій бренд «Mоре»?

Друга хвиля – реалізація

Із чого почалося створення «Mоре», окрім підбору назви?

Я зареєструвалася у різних соціальних мережах і написала перший допис від імені «Моря», виклавши фото чокера. Це сталося 25 травня 2016 року. Тоді я ще не в'язала речі на замовлення. Спочатку я зосередилася на створенні чокерів, браслетів із натурального каміння, брошок і сережок.

Коли ти нарешті почала в'язати?

Приблизно через рік після відкриття «Моря». Я виклала перший допис із трьома яскравими шапочками, які зв'язала руками. Людям вони сподобалися.

Скільки часу ти витрачаєш на створення однієї шапочки?

Руками я в'яжу одну шапочку орієнтовно 1-2 дні. На в'язальній машині – 3-4 годин.

Фото: more_kyiv

Є якась різниця між річчю, яку ти зв'язала руками і на машині?

Суттєвої різниці нема. Вся справа у швидкості виконання замовлення. В'язальна машина спрощує процес роботи, це дозволяє мені оптимізувати час.

Розкажи, будь ласка, про тонкощі створення якоїсь речі. Наприклад, шапочки?

Усе розпочинається із обробки замовлення. Я спілкуюся із людиною, намагаючись зрозуміти, яку шапочку вона хоче бачити у фіналі нашої співпраці. Для цього ми обговорюємо усі необхідні деталі майбутньої речі: колір, розмір, сезонність, термін виконання замовлення тощо. Потім я приступаю до роботи. В'яжу шапочку руками або на машині, потім зшиваю її.

Що сьогодні продається у твоїй творчій майстерні, окрім чокерів і шапок?

Прості однотонні шапки і шапки з візерунком, шарфи, светри oversize, кардигани, браслети, брошки.

Які брошки можна придбати у творчій майстерні «Mоре»?

Які завгодно. Людині достатньо сказати, що вона хоче: квітку, рибку, мушку, пташку і т. д. Потім я намалюю схему брошки, підберу бісер (кольори обговорюються) і почну її створювати. Загалом робота над  виготовленням однієї брошки триває 2-3 дні.

А як довго ти в'яжеш светрик?

Светрик в'яжеться найдовше – від 3 до 5 днів. Якщо замовлення індивідуальне, тобто людина обирає конкретний візерунок, колір, модель светра, – тиждень.

Фото: more_kyiv

Третя хвиля – люди

Ліда, ти постійно комунікуєш із людьми. Це важко?

Не дуже. Я люблю спілкуватися із людьми. Хоча інколи мене і засмучує чужа безвідповідальність чи грубість.

Що ти маєш на увазі?

Я маю на увазі ситуації, коли люди відмовляються забирати своє замовлення або починають мене ігнорувати. Я не можу зрозуміти такої поведінки. Можна ж просто пояснити ситуацію, знайти сто банальних пояснень.  

Я ніколи нікого не примушую щось у мене купувати. Якщо після придбання, річ людині не підійшла, я пропоную два варіанти вирішення ситуації. Перший – я переробляю її, другий – повертаю людині кошти, забравши свій непідходящий товар.

Також мене засмучує грубість людей, які пишуть мені, що я нечесно проводжу подарункові розіграші, ставлю занадто високі ціни на свої речі тощо.

Як ти реагуєш на такі ситуації?

На початку свого творчого шляху я дуже хвилювалася через це, плакала, часом хотіла усе покинути. Зараз намагаюся тримати себе в руках. Пояснюю собі, що люди не повинні бути такими, як мені хотілося б. Ми всі дуже різні. І це нормально.

Фото: more_kyiv

Чого люди навчили тебе за два роки існування «Mоре»?

Вони навчили мене бути сильною, спокійною, упевненою в собі.

Коли моя творча майстерня тільки відкрилася, я дуже боялася критики. Я не знала, як люди відреагують на появу мого бренду. Особливо мене хвилювала думка тих, хто знайомий зі мною у реальному житті. Зараз я розумію, що все можливо. Якщо ти поставив собі ціль, мусиш вперто до неї рухатися.

Яким ти бачиш «Mоре» у найближчому майбутньому?

Реальним і живим… У майбутньому я прагну відкрити класний морський простір, де люди могли б не лише купити шапочку чи браслет, а й випити смачної кави, поласувати морським десертом. Я дуже хочу, щоб моє «Mоре» приносило у життя людей радість.

Що для тебе значить твоє «Mоре»?

Моє «Mоре» - це сенс мого життя. У ньому – частина мене, частина моєї душі. І я дуже радію, коли людям подобається те, що я роблю. Позитивний зворотній зв'язок страшенно мене надихає. Тоді я заспокоююся і перестаю себе критикувати… на деякий час.

Ліда, дякуємо тобі за душевну розмову!

Фото: more_kyiv

Магазин «Mоре»: more_kyiv 

Каталог «Mоре»: more_catalogue 

Сторінка Лідії: lidiya_papochka