Не така, як усі

Вони ніколи не скаржаться на життя. У них немає проблем, котрі не можна вирішити. Їм вистачає грошей на життя і уваги від рідних. Вони не хочуть «більшого», як ми, люди, у яких вічно щось не так. Вони – люди з інвалідністю.

«Мистецтво присутнє у всьому»…

У цієї дівчини завжди обмаль часу. Вона постійно в русі: конкурси, фотосесії, навчання. Вона самостійно освоїла Photoshop і мріє навчитися грати на синтезаторі. Її звати Марія Толстєнкова. Її – 22, вона – дівчина з обмеженими можливостями.

Історія нашої героїні розпочалася давно. Ще в ранньому дитинстві їй поставили діагноз – спінальна м'язова атрофія (СМА) Кугельберга-Веландера (захворювання, в ході якого, з часом, усі м'язи атрофуються й людина перестає рухатися). Власне, з того періоду й розпочалося випробування життям Марії. Не подумайте, щоб вона зневірилася у собі, й зненавиділа увесь світ, зовсім ні. Вона просто вирішила змінити те, що їй під силу.

«Прожити життя із користю для світу – це і є справжнє мистецтво, - розповідає дівчина, – але й водночас дуже складне завдання. Коли ми зверталися за допомогою до лікарів, нам усюди ввічливо пояснювали, що з такою хворобою довго не живуть... Ясна річ, що часто чуючи такі речі, людина перестає боятися смерті, й хвилюються зовсім про інше. Вона хоче залишити по собі якийсь слід. Звісно, хороший і світлий. І я не стала винятком».

У 13 років Марія познайомилася із програмою Photoshop. Її привабив незнаний досі світ, у якому можна «домальовувати» те, чого людині бракує у реальності.

«Мені завжди хотілося малювати. А за допомогою цієї програми я змогла здійснити своє бажання. Уроки малювання опановувала самостійно. У цьому немає нічого складного, бо якщо людина справді хоче чогось навчитися, вона завжди знайде час, сили й терпіння, наполегливо прямуючи до мети».

Марію надихає усе: музика, гарні фільми, люди, але найбільше – природа: могутня, безмежна й нікому до кінця не підкорена.

«Мистецтво присутнє у всьому, а особливо – у природі. Воно допомагає виражати емоції як позитивні, так і негативні, перетворюючи зло у чарівну доброту», - розповідає дівчина.

«Щоб чогось досягти, – треба цього дуже хотіти»

Створення усього великого розпочинається зі створення малого, із правильних і чистих думок, із бажання зробити світ кращим. Цього Марії не займати. Вона сповідує особливу філософію життя, де є місце для всіх і кожного, не залежно від статусу і фізичних можливостей.

«Світ дуже різний. З одного боку, люди сповнені злості і ненависті, часом навіть безпричинної. Однак є і добрі люди, які наповнюють наш світ любов'ю і світлом, не дивлячись ні на що. Навіть зараз, у мить, коли я думаю над цим коментарем, я намагаюся бачити світ у яскравих і позитивних фарбах, адже він такий гарний! Дуже хочеться, щоб люди намагалися робити наш світ добрішим і кращим, а не навпаки», - зізнається наша героїня.

Усі вищевикладені думки, Марія вкладає у своє просте, але із глибоким підтекстом, мистецтво. А ще дівчина мріє, щоб люди, у яких є крила, могли вільно літати по землі, і насолоджуватися усіма кольорами райдуги. Без утисків, без кривих поглядів, без співчуття. Адже ті, хто обмежені в русі, наділені іншими важливими здібностями, які потрібні нашому суспільству. І це доводить їхня позиція, їхнє надзвичайно яскраве бачення світу.

«Малюючи картини, я намагаюся не надавати перевагу якимсь конкретним кольорам, але мені дуже подобається поєднання блакитних і рожевих відтінків. Ці фарби нагадують сяйво вечірнього неба або заходу сонця», - розповідає Маша.

Людям з інвалідністю складно самостверджуватися. Причина цього ховається зовсім не у бажанні чи небажанні щось робити, транспортних незручностях, а скоріше у різкому сприйнятті «хворих» «здоровими». Українське суспільство ще не навчилося правильно сприймати тих, хто зовнішньо «не такий», чути їх і розуміти. Насправді цим людям не потрібне співчуття і фінансова допомога (звісно, є особливі випадки), їм потрібно, щоб їх почули.

Однак наша сонячна Марія переконана, що своїм мистецтвом і любов’ю до людей, вона зможе наповнити наш світ позитивними емоціями, адже: «Щоб чогось досягти, – треба цього дуже хотіти».

Фото: Марія Толстєнкова