Енн Ламотт «Пташка за пташкою. Порадник з письменництва та життя загалом»

«…Письменництво вчить вдивлятися у життя, яке шалено вирує навколо»

Ви мрієте написати й видати книгу, яка стане світовим бестселером, але не знаєте з чого почати? Вас лякають професійні поради письменників на кшталт: «досліджуйте внутрішній світ своїх персонажів, дослухайтеся до них», «дозвольте героям вашої історії створювати сюжет»? Тоді ви точно маєте прочитати книгу американської письменниці та викладачки письменницької майстерності Енн Ламотт. Вона допоможе вам розібратися із сюжетом, персонажами, діалогами і навіть шкільними обідами.

Із чого почати?

Якщо ви досі вважаєте, що бути письменником легко, то ми мусимо вас розчарувати. Писати важче, ніж, наприклад, копати картоплю. Бо інколи письменник не знає, де брати геніальні або хоча б якісь ідеї, або днями пітніє над створенням персонажів, які в результаті не вписуються у художнє тло тексту… А копати картоплю просто: береш лопату і копаєш. Та й копати її потрібно не щодня (дякувати Богу). Натомість для того, аби стати чудовим автором, людина мусить працювати щодня бодай годину.

«Роби нотатки кожного дня, – часто повторював мій батько. – Ніби вчишся грати на піаніно. Домовляйся з собою. Дотримуйся своїх обіцянок. І завжди доводь справу до кінця».

Батько Енн Ламотт теж був письменником. Власне, він і прищепив донці любов до літературного слова. І тепер вона намагається закохати в літературу своїх учнів та читачів.

Отож перше правило всіх письменників: потрапили в систему, маєте дотримуйтесь її правил. У іншому випадку Пулітцерівської премії вам не бачити, як власних вух.

Ретельно нотуйте все почуте й побачене. Звертайте увагу на деталі. Так вам буде легше працювати з текстами.

А тепер друге правило: якщо зараз вам не вдається написати щось вартісне, це не означає, що не вийде ніколи.

Нерідко письменники-початківці сподіваються, що їм вдасться ввірватися у світ літератури з першої спроби. Так, трапляються і такі випадки, але вони – це радше виняток, аніж закономірність. Тому Енн Ламотт, як і більшість її колег, радить не живити мозок рожевими мріями й не прагнути слави.

«У темряві народжується надія, непохитна віра у те, що варто лише визирнути з пітьми, робити свою справу – і сонце зійде. Наберись терпіння, споглядай цей світ, працюй – і не втрачай надії».

Авторка зазначає, що всі мають право на недолугі помилки, бо потім вони, як правило, трансформуються у пристойні тексти. Зрештою, «усі гарні письменники спершу писали дуже погано».

Сюжет, персонажі, думки письменника

Сюжет – це головна історія, яку письменник вкладає у свою книгу. На думку Енн Ламотт, сюжет створюють персонажі, тому важливо, щоб вони гармонійно вписувалися у сюжет. Як цього домогтися? Вводьте у текст персонажів, яких ви добре знаєте. Це зовсім не означає, що їх образи треба змальовувати із образів живих людей. Але ви маєте їх розуміти. Нелогічно вводити у сюжет твору маніяка із Південної Кореї, якщо ви уявлення не маєте, як він може себе поводити у реальному житті. Адже читач захоче дізнатися деталі: чому цей чоловік став маніяком, яким було його дитинство, про що він думає, лягаючи спати, хто його жертви і т. д.

Тому третє правило письменників звучить так:

«Не переймайтеся сюжетом, переймайтеся персонажами. Нехай їхні слова і вчинки розкривають їх, нехай вони живуть своїм життям, а ви постійно питайте себе: «І що ж станеться далі?». Сюжет створює розвиток стосунків».

Круто, якщо ваші персонажі транслюватимуть свої, а не ваші думки, будуть максимально живими і трохи неідеальними. Штучність завжди гостро відчувається.

Також не менш важливим є вміння письменника думати як письменник, а не як пересічна людина. Що мається на увазі? Людина може керуватися емоціями, відкрито виражати свої симпатії та антипатії, засуджувати чужі вчинки, перебільшувати значення подій. Натомість письменник мусить стояти осторонь, просто нотуючи усе, що має нагоду споглядати. На думку Енн Ламотт, він повинен вбачити справжню суть людей і робити правильні висновки.

«Увага до дрібничок – великий дар».

Бо головне завдання митця – показати те, на що може не звернути уваги читач, правильно розставити акценти.

«Щоб стати справжнім письменником, мало лише писати – ви ще й повинні мати власні моральні цінності. Не обов'язково складну моральну філософію. Але письменник, на мою думку, завжди має запропонувати читачеві можливий порятунок, допомогти розібратися в житті і поглибити свої завдання про нього».

І нехай йому знадобиться багато часу й зусиль, щоб створити класний художній текст. Та якщо описувати "пташку за пташкою", то якось ви створите пристойну енциклопедію. 

Напутні рекомендації:

• заздрість – природне почуття, властиве багатьом людям. Якщо воно у вас виникає, не гоніть його. Спробуйте розібратися, звідки ростуть ноги. Зазирніть у найтемніші закутки своєї душі. А потім випустіть страхи, образи чи біль на волю;
• завжди носіть із собою клаптик паперу і олівець, бо «нема гірше, як вигадати чудову сцену, образ, фразу – і незворотно їх втратити»;
• занотовуйте спогади з минулого, які ні з того, ні з сього дають про себе знати, бо ніщо не згадується просто так;
• не соромтеся просити в людей про допомогу й ставити дивні запитання. До прикладу, вам все ж дуже кортить ввести у роман маніяка із Південної Кореї, але ви нічого не знаєте ані про маніяків, ані про Південну Корую. Але знає ваш «старий» друг, який працює психологом-криміналістом. Зателефонуйте йому, попросіть долучитися до створення «проблемного» персонажу. А раптом він погодиться?;
• не бійтеся критики, бо інколи вас критикуватимуть нещадно й жорстко;
• поважайте себе і світ, частиною якого ви є.

«… аби стати письменником, спершу потрібно навчитися ставитися до життя з належною пошаною».