Таіс Золотковська «Червона сукня моєї тітки»

 «Рак, рак,

Скажи мені, коли?

Рак, рак,

Хто ж наступний?»

(Stromae – Quand c'est?*)

2015 року українська письменниця Таіс Золотковська подолала відстань у 8 тисяч кілометрів, щоби зустрітися у Нью-Йорку з Анею Сільвер. Талановитою поеткою, яка спромоглася послати страх до дідька, маючи рак молочної залози…

Можливо, зараз ви подумаєте, що ця історія про безжального монстра, ім’я якому рак, однак ні. Це "додумана біографія" про жінку, яка одягнувши червону сукню і тюрбан, створює красу.

Тітці зле. У неї рак, а вона ненавидить запах ліків. Вона хоче спокійно тлумачити студентами «Царівну» Ольги Кобилянської. А натомість мусить спостерігати за трубками, які обвили її тіло, мов змії.

Тітка малює губи червоною помадою. Носить красивий тюрбан із трояндами й жайворонками. Вона втратила волосся, але не втратила себе. Вона багато пише. Багато думає. У неї ще є трохи часу.

«Моя тітка носить дивний ліфчик.

У ньому одна справжня чашка.

Іншу зроблено із силікону.

На дотик – медуза, що втрапила у пастку».

…Тітка втрапила у пастку. Вона сердиться. Не хоче носити рожеву стрічку. Бо що це змінить? Вона терпить біль, але не вважає себе воякою. Смикає бур’ян, їздить парком на ровері, видає книжку. На обкладинці – дівчина із чорнобривцями у волоссі. Хіба не поетично? Тітка хоче жити, ніби нічого не сталося. Але ж воно сталося…

«Коли моя тітка прийшла з лікарні,

Вона вмостилася у фотелі,

Накрилася квітчастою ковдрою й мовила:

- Я більше туди не повернуся».

Тітка розчинилася у ранковому тумані... Проте залишилася її червона сукня-протест. Губна помада у золотому футлярі. Тюрбан із трояндами й жайворонками. Поезія. І одне єдине прохання-заклик: «Створюй красу».

Післямова

Книгу «Червона сукня моєї тітки» ви прочитаєте впродовж 15-20 хвилин. А потім прочитаєте ще раз. І врешті-решт ця коротка історія змусить вас довго думати. Можливо, сердитися. Можливо, навіть плакати. Бо тітка у червоній сукні, яка так любила створювати красу, видасться вам неймовірно рідною і близькою.

Маємо визнати, що рак є, і що люди вмирають, а він ні. Тож, будь ласка, не забувайте про себе дбати. Рак молочної залози, діагностований на ранній стадіях, успішно лікується [до 40 років проводиться ультразвукова діагностика (щороку), після 40 років – мамографія (раз на два роки)].

Якщо ж у вашому оточенні є людина, до якої завітав темний і непроханий гість, не забувайте про неї. Не перетворюйтеся «на невидиму істоту». Рак жалить людину в саме серце, але не позбавляє її бажання віддавати і приймати любов. На щастя, тут він безсилий.

*Stromae – «Quand c'est»? («Коли це станеться») – композиція бельгійського музиканта та співака Stromae, присвячена раку.