Фредрік Бакман «Ведмеже місто»

 «Рани батьків не загоюються. Рани дітей також»

У Бйорнстаді існує один неписаний закон: ти або любиш хокей, або він є твоїм життям. Інакше бути не може.

Гра рятує молодих хлопців від пияцтва, а Бйорнстад – від повного занепаду. Для всіх, хто живе у цьому місті, хокей – шанс перемогти суперників і самих себе. 

Що буде з тим, хто піде проти хокею? Його намагатимуться знищити.  

Розпочинається роман із короткої розв’язки.

«Пізнього вечора наприкінці березня одна людина взяла двоствольну рушницю, пішла у ліс, приставила дуло до чола іншої людини й звела курок».

Хто у цьому винен? Хокей. Бйорнстад стоїть на льодовій ковзанці – не вмієш грати, не починай гру. Але Майя ризикує вийти на лід із Кевіном. Хлопцем, у якого закохана. Хокеїст, розумник, син успішних батьків: хіба такого треба боятися? Тому Майя і не боїться Кевіна. А Кевін – відповідальності. Бо якщо ти – хлопець та ще й зірка хокейної команди, тобі вибачать все.

Та чи вибачиш ти сам собі?

«Почуття невинності може стати великим стимулом».

Основна сюжетна лінія закручується навколо «стосунків» Бйорнстада та хокею. Хокей у романі – жива істота, яка керує містом. Місто, занепадаючи, керує людьми, які фанатіють від хокею. Якщо юніори у півфіналі молодіжних команд здобудуть перемогу, у Бйорнстаді, можливо, збудують хокейну гімназію. Тоді все зміниться на краще. І всі прагнуть того «краще».

Історія Майї і Кевіна вплітається в основну сюжетну лінію роману. Однак є ще декілька сюжетних ліній, які розгортаються паралельно. Всі вони перетинаються між собою.

Ситуація, у яку втрапили Майя та Кевін, розділяє жителів міста на два табори. Своїми словами, вчинками та діями вони змушують одну людину взяти до рук двоствольну рушницю, аби звести курок біля скроні іншої. Бо у Бйорнстаді проти хокею не повстають.

Та чи пролунає постріл?

«Світ тоді простіший для розуміння і не такий лячний, якщо ділити всіх на друзів і ворогів, своїх і чужих, добрих і злих. Любов не є найпростішим способом об’єднати групу, тому що любити складно, любов ставить вимоги. А ненавидіти просто».

 «Ведмеже місто» – багатошаровий роман, який порушує низку актуальних проблем.

Зокрема:

• чи можна вберегти своїх дітей від помилок?
• як любити своїх дітей, аби їм не бракувало любові, але й не було її забагато?
• чи варто вигороджувати та захищати свою дитину, якщо вона скоїла злочин?
• чому люди засуджують когось, чіпляють на людей ярлики, не знаючи правди?
• чому жінка «сама винна»?
• чи можна зневажати людину, якщо вона має нетрадиційну орієнтацію?
• чи є бідність «соціальною вадою»?
• чому правда несправедлива і її можна купити за гроші?
• чому старість – це історія про самотність і непотрібність?

У цьому романі Бакман порушує чотири основні теми. Це тема вибору, покликання, батьків і дітей, становлення особистості підлітків, стосунків між чоловіком та жінкою.  

Тему становлення підлітків розкривається на тлі самоствердження дорослих. Коли у деяких ситуаціях дорослі намагаються довести свою правоту будь-якою ціною, підлітки прагнуть лише допомогти друзям. Хоча їм є що втрачати.

Письменник традиційно розкриває характери всіх персонажів із різних боків, вводячи їх у різні ситуації. Не ділить людей на хороших і поганих. Він демонструє читачеві, що відчуває кожен із них, що приховує, чого воліє не помічати, чим керується, роблячи вибір.

Роман тримає у напрузі від першої до останньої сторінки.

Спочатку він може видатися трішки нудним, бо Бакман знайомиться читача із багатьма героями, одночасно розгортаючи всі сюжетні лінії. Однак після прочитання 100-120 сторінок книги все стає на свої місця – від історії неможливо відірватися.

Попри те, що у «Ведмежому місті» багато хокейних деталей, роман не лише про хокей. Він – про людей. Багатих і бідних. Сміливих і переляканих. Чесних і не дуже.

Про підлітків, які хочуть самоствердитися серед ровесників, досягти успіху і отримати від життя максимум.

Про перемогу і поразку. У грі і в житті.

І про любов, бо без цього Бакман не був би Бакманом.

(Фото: unsplash.com)