Ерік-Емманюель Шмітт: роздуми письменника про свободу, зміни і людський темперамент

Ерік-Емманюель Шмітт – франко-бельгійський драматург, письменник, кінорежисер.

Автор книг «Оскар і Рожева Пані», «Двоє добродіїв із Брюсселя», «Концерт пам’яті янгола» тощо.

Якщо ви не знайомі з цим автором, радимо для початку прочитати наступні історії: «Оскар і Рожева Пані», «Місьє Ібрагім та квіти Корану», «Пес», «Життя втрьох», «Кохання в Єлисейському палаці».

«Чи можливо змінитися? І – що важливо – чи можна змінитися з власної волі?».

«Для прихильників детермінізму цілком зрозуміло, що людина незмінна, бо не автономна і не владна над собою. Свобода – омана – це лише назва останнього умовного осягнутого. Байдужою людина стає тільки під дією нових примусових сил (так званої суспільної дресури) абр травми. За винятком надмірного інтимного знесилення – це вже зовнішній чинник…».

«Чи може воля набувати такої сили, щоб змінювати характер?».

«Людина не здатна до змін: вона лише може виправляти себе. Свій темперамент вона використовує так, щоб він служив іншим цінностям».

«Спрощення (simplisme): незнання усіх складнощів.

Простота (simplicite): вирішення всіх ускладнень.

«Вільні ми чи ні?

Це питання значно жвавіше за відповіді – і переживе відповіді на решту запитань. Бо мені здається нечесним, безцеремонним і нерозумним стверджувати щось із цілковитою впевненістю».

«Коли ми спілкуємося, вагаємося, робимо вибір, то нібито почуваємося вільними. Та хіба це почуття не є ілюзією? Хіба наше рішення не було б таким у будь-якому разі? Якщо наш мозок схиляється до певної ухвали – хіба не обумовлений його вибір? А що, як у шати вільного вибору вбралася сувора необхідність?».

«Потребувати свободи з моральних причин не означає твердо знати, що свобода існує. Постулювати свободу не означає демонструвати її».