Люсі-Мод Монтгомері «Ейвонлійські хроніки»

 «… щастя потрібно брати тоді, коли бачиш його, і не варто чекати сприятливішої нагоди, бо вона може так і не настати»

Люди – надзвичайно дивні істоти (попри те, що все-таки розумні). Вони можуть не розмовляти одне з одним десятками років, посварившись через якусь дрібницю. Вони здатні скрупульозно й неспішно обдумувати серйозне рішення впродовж п’ятнадцяти років, втрачаючи час і молодість…

«Ейвонлійські хроніки» – це збірка щемливо-веселих оповідань про людей, які вчаться жити. У кожного з них за пазухою – своя історія, яку вони проживають знову і знову, прагнучи відшукати своє щастя.

«Як поквапити Людовіка»

Як «змусити» чоловіка зробити пропозицію після п’ятнадцяти років залицянь? Ох, це нелегка справа. Теоретично він уже нікуди не повинен подітися, але й особливо ризикувати не хочеться. Чоловіки не люблять, коли на них тиснуть (та й жінки, щиро кажучи, також). Тому найпростіший спосіб активізувати його діяльність – змусити ревнувати.

«Якщо Людовік розгнівається й покине мене, це буде найбільше горе в моєму житті. Але де відвага, там і щастя. Та й справа заходу варта. І, коли вже на те, я втомилася від його зволікань».

Зважившись на експеримент, Теодорі все ж вдалося розбурхала приспані емоції коханого «друга». Після п’ятнадцяти років залицянь він нарешті запропонував їй руку і серце. Тільки шкода, що підставний кавалер залишився із розбитим серцем.

«Як побратися з Люсіндою»

Як побратися із жінкою, котра перестала з тобою розмовляти п’ятнадцять років тому? Треба кинути її у багнюку. Бажано, аби вона була у новій легкій сукні. Не подумайте нічого поганого – просто тоді вона точно заговорить зі своїм нареченим… Хоч і назве його дурнем (а могла б і гірше).

Люсінда і Ромні заручилися п’ятнадцять років тому, а потім посварилися і перестали одне з одним розмовляти. Зовсім.

«Вона розгнівалася й заявила Ромні, що більше не розмовлятиме з ним до кінця своїх днів. А він відповів, що й собі до неї не звернеться, поки вона не заговорить першою. Адже посварилися вони через неї – отже, їй і миритися. Отак вони відтоді й ходять».

Ситуація комічна і трагічна водночас. Але гордість – панянка з характером. Кому ж хочеться не дотримати слова, порушивши першим обітницю мовчання?

Зрештою, добре, що все вирішив «щасливий» випадок. Бо зіпсована сукня – то дрібниці. Зіпсоване життя – от що серйозно.

«Набуток Таточка Слоуна»

Таточко Слоун обожнює скуповувати непотріб, чим страшенно дратує Матінку Слоун.

«Останнього його витівкою була стара маслоробка за п'ятнадцять доларів – хлопці знай собі «набивали на неї ціну», глузуючи з Таточка Слоуна. Маслоробку він привіз обуреній Матінці Слоун, яка вже п'ятнадцять років збивала масло в сучасній машині. Ба гірше – то була вже друга маслоробка, що її Таточко Слоун придбав на аукціоні».

Але цього разу він придбав на аукціоні не казна-що, а дитя. Півторарічний хлопчик-сирота став його найціннішим придбанням. Малого чекала не найкраща доля, а завдяки щасливому випадку він отримав справедливо сувору маму і трішки дивного татка. Тож, можливо, не такі ті аукціони й безглузді, Матінко Слоун.

«Ейвонійські хроніки» –  це 12 оповідань про звичайних людей. Дивакуватих, гордих, упертих, упереджених, ображених на життя і Бога. Вони здатні кохати на відстані серця і на відстані сотень миль, жертвувати собою заради щастя інших, творити добро, нічого не вимагаючи натомість.

Звісно, вам доведеться познайомитися й з героями, які переклали власні образи на близьких, змушуючи їх страждати ("Як залицятися до Пріссі Стронг"). Або стали жінконенависниками, втративши кохання всього життя ("Карантин в Александра-Авраама"). Але їхній біль житиме не вічно. Якоїсь погідної днини Його Величність Випадок порушить плани Її Величності Долі.

Не чекайте від цієї книги непередбачуваних сюжетних поворотів і розв’язок. Вона спокійна, як літня пані, якій хочеться розповісти вам теплу історію із легким присмаком смутку.

Однак, читаючи ці оповідання, ви вкотре збагнете, що гордість – не найкращий друг людини, що час не можна витрачати на пусті образи, а щастя живе в кожному з нас.

Уривок із оповідання "Кожен своєю мовою" читайте на сайті видавництва "Урбіно", перейшовши за посиланням: https://urbino.com.ua/p736956442-ejvonlijski-hroniki.html

Фото: unsplash.com