Стівен Кінг «Країна розваг»

Стівену Кінгу – 69. За роки активної творчості він отримав статус «короля жахів». Фактично кожною книгою, починаючи від дебютної «Керрі», американець добряче лякав читачів. Вважається, що на схилі років люди стають сентиментальними. Після прочитання роману «Країна розваг» те саме можна сказати і про Кінга. Та навряд чи хтось використає це проти нього. Американець зробив дуже важливий крок, – написав книгу, яка показала його з іншого боку.  

«Країну розваг» видав «КСД» (Клуб Сімейного Дозвілля). Якщо можна опублікувати якийсь твір Кінга українською – харків’яни неодмінно беруться до справи.

Якість книги хороша: цупкий папір, зручний шрифт, великі літери. Дизайнер IvanovITCH разом із художником Олександром Семякіним чудово оформили обкладинку. Вона здається і загадковою, і страшною водночас.Текст із англійської переклала Олена Любенко. Ні на перекладацьку, ні на редакторську роботу нарікань немає – грубі помилки відсутні.

Основа роману – монолог Девіна Джонса, котрий розповідає читачам захопливу історію своєї юності. Події розгортаються у штаті Північна Кароліна 1937 року. Молодий хлопець влаштовується на роботу до місцевого парку розваг на літній період. Його мета – забути дівчину, котра розбила йому серце. Девін переконаний, що постійна зайнятість посприяє душевному одужанню. Так і сталося. Коли парубок отримав посаду, його життя не лише наповнилося змістом, а й почало нагадувати захопливу гру.

Якось Девін дізнався, що у парку розваг, де він працює, загинула дівчина. Тепер, якщо вірити очевидцям, її привид періодично з’являється на місці злочину. Хлопця зацікавлює ця історія, тож він вирішує провести власне розслідування. В ході розгортання сюжету, герой знаходить справжніх друзів, які допомагають йому довести справу до кінця.

Декілька слів про сюжет

Кінг, як завжди, будує сюжет, використовуючи декілька сюжетних ліній. У кінці роману вони переплітаються, але на це вже ніхто не звертає уваги, оскільки у фіналі розгортається справжній екшен. Варто зауважити, що однією із сильних сторін роману є сентименталізм. У контексті твору – це і художній напрям, і водночас стан душі автора.

Щоб не відходити від амплуа, письменник вкотре створив у романі атмосферу жаху й мороку. Однак її не можна порівняти із тією, яка панувала у романі «Доктор Сон», котрий вийшов 2013 року.

Художня ідея
У Кінга вона проста. Письменник спонукає читачів співпереживати та допомагати ближньому, відстоюючи справедливість.

Кожен читач може поставити себе на місце головного героя і пригадати, чи яким він був у студентські роки. Девін Джонс – не просто протагоніст. Він живе, думає і діє як реальна людина. Так зблизити персонажа з читачем може тільки справжній майстер слова.

Плюси

Сюжет. Прості істини ніколи не набридають. Кінг нагадав людям, що потрібно частіше зазирати в самого себе.

Динаміка. Головний герой перетворюється із нещасного хлопчика, якого покинула дівчина, в справжнього чоловіка, здатного захистити інших.

Емоції. Читач має нагоду відчути те, що відчувають герої роману. У цьому заслуга оповідача.

Мінуси

Нецензурні вислови. Не всім приємно читати лайливі слова, але їх наявність у цьому тексті цілком виправдана.

Замість висновків

Книга розрахована щонайменше на дві вікові категорії. Вона сподобається як і дорослим, так і  підліткам (якщо «закрити очі» на нецензурні вислови). Образ головного героя нагадає читачам про те, що людина із добрим серцем – це сильна людина.

На мій погляд, Кінг виконав завдання, яке поставив перед собою, створюючи текст. Кожен читач, який прочитає «Країну розваг», зрозуміє, що до нього хотів донести автор, і на чому поставив головний акцент. Можливо, ця історія не всіх розчулить, однак вона точно нікого не залишить байдужим. Адже Кінг не вимагає від нас нічого, окрім одного – бути людьми.

Цитати:

 «Те перше розбите серце болить найбільше, загоюється найповільніше, і залишає по собі найпомітніший шрам. Що в цьому солодкого»?

 

«Ти думаєш: «Гаразд, я все розумію, я готовий до найгіршого», – але та маленька надія все жевріє, і саме це й завдає тобі удару під дих. Це тебе вбиває».

 

«Тато навчав мене (переважно на власному прикладі), що керувати своїм життям для чоловіка означає керувати своїми проблемами».

 

 «Коли тобі двадцять один, життя – це карта доріг. Уже в двадцять п’ять ти підозрюєш, що отримав карту догори дригом, у сорок тебе опановує цілковита впевненість у цьому. А на той час, коли тобі виповнюється шістдесят, повірте мені на слово, ти розумієш, що ти, бляха, заблукав».

 

«Чотири роки тому втратив маму. Тато досі горює. Він каже, що слова «жінка» і «жити» недарма починаються на одну літеру».

Автор: Сергій Завалко