Екгарт Толле «Сила моменту Тепер. Посібник із духовного просвітлення»

Тепер – найцінніше, що існує в цьому світі.

Чому воно найцінніше? По-перше, Тепер – єдине і неповторне. Це все, що у вас є. Вічна мить теперішнього – простір, у межах якого розгортається ваше життя, – це єдина константа. Життя відбувається просто зараз. Не було такого, щоби життя відбувалося не зараз. І ніколи не буде. По-друге, Тепер – єдине місце, з якого можна вийти за межі й вирватись із тенет розуму.

Те, що вважаєте минулим – це записані в пам’яті сліди тодішнього Тепер коли ви згадуєте минуле, то просто реактивуєте цей слід знову і знову. Майбутнє – це уявне Тепер, проекція розуму. Воно також настане лиш як мить Тепер. Очевидно, що минуле й майбутнє не мають власної реальності […]. Їхня реальність «позичена» у миті Тепер.

Запитай себе: чи є радість, простота і легкість у тому, що я роблю? Якщо нема, значить час прикриває теперішній момент, і ви сприймаєте життя як тягар і боротьбу.

Якщо немає радості, простоти і легкості в тому, що робите, це зовсім не означає, що вам потрібно шукати інший вид діяльності. Цілком достатньо змінити спосіб виконання. «Як» завжди важливіше за «що». Спробуйте приділити більше уваги процесу, ніж результату, якщо прагнете досягнути завдяки цьому процесу. Повністю зосередьтеся на тому, що відбувається зараз.

Теперішній момент – це все, що у вас є. Зробіть перебування в Тепер основною метою вашого життя.

Де злість, там, під сподом, завжди біль.

Учіться слухати тишу, де б ви не були, адже це простий і прямий спосіб стати більш присутнім. Навіть якщо довкола гамірно, завжди існує тиша під і між звуками. Слухання тиші відразу наповнює нас внутрішнім спокоєм.

Коли ви слухаєте іншу людину, робіть це не лише головою, а й усім тілом.

Любов – це стан Буття. Любов не зовні, а глибоко всередині вас. Ви не можете її втратити, і вона не може вас покинути. Вона не залежить від іншого тіла чи будь-якої іншої зовнішньої форми.

Давати більше місця іншим і собі – необхідна умова виживання. Любов без цього не може розквітнути.

Ви не можете любити вашого партнера, а за мить нападати на нього. Справжня любов не має протилежності. Якщо ваша має, тоді це не любов, а гостра потреба его заповнити власну порожнечу й відчути себе цілісним. І цю потребу тимчасово задовольняє інша людина.

Кожна залежність починається з болю і ним закінчується. Неважливо, від чого саме ви узалежнились – алкоголю, їжі, легальних чи нелегальних наркотиків, людини, – ви однаково використовуєте щось або когось для того, аби вгамувати власний біль. Ось чому, коли минає початкова ейфорія, стосунки сповнюються болю. Але не стосунки спричиняють біль і нещастя. Вони лише виносять на поверхню той біль і нещастя, які давно жили всередині вас.

Прийняття страждання – це подорож у смерть. Відкриваючись глибокому болю, дозволяючи йому бути, даруючи йому всю свою увагу, ви ніби свідомо входите у смерть.