Екгарт Толле «Сила моменту Тепер. Посібник із духовного просвітленн

«Пірнати у минуле – наче стрибати у бездонний колодязь»

Бути максимально присутнім тут і зараз. Не корити себе за помилки минулого, не програвати у голові болісні епізоди, які втратили актуальність. Не покладатися на майбутнє. Вимикати мозок і внутрішній голос. Ви так умієте? Якщо ні, тоді Екгарт Толле, німецький письменник і духовний оратор, іде до вас.

Про розум, ярлики і біль

Про що ви думаєте, коли їдете у транспорті, миєте посуд, витираєте пил із підвіконня чи виконуєте будь-яку іншу нескладну фізичну роботу? У вашій голові постійно звучить якийсь голос чи панує блаженна тиша? Сміємо припустити, що у більшості звучить голос. Це розум, який привчив вас нав’язливо думати: оцінювати, засуджувати, зневажати, критикувати, повчати, порівнювати, погоджуватися, заперечувати і т. д.

«Ваш розум – це інструмент, знаряддя праці. Він створений для того, щоб виконувати певне завдання, і коли завдання виконане, інструмент просто відкладають. Якщо відверто, 80-90 відсотків того, що думають люди, це не просто затерті до дірок і нікому не потрібні мислеформи, але й через їхні дисфункційність і негативізм ще й дуже шкідливі та небезпечні думки. Поспостерігайте за своїм розумом і переконайтесь – так воно і є. Саме це є причиною серйозного витоку вашої життєвої енергії».

Але проблема полягає не лише в тому, що ви постійно «одумлюєте» усе те, що бачите. Проблема – в тому, що багато людей «одумлює» минуле. Внутрішній голос витягує із старої коробки пам'яті уривки, які колись завдали вам болю або принесли скороминущу радість. Таким чином, ви потерпаєте від болю минулого у моменті Тепер. Ви безпідставно тривожитесь, аналізуючи те, що давно втратило актуальність, оскільки біль живе у розумі та тілі. Екгарт Толле попереджає, що це небезпечна гра.

«Безліч людей живе з тираном у голові – він постійно нападає й карає їх, пожираючи життєву енергію. Він є причиною болю та всіляких нещасть, а також найрізноманітніших захворювань».

Як врятуватися? Перестати думати, тобто увійти у стан «не-розуму». Спокійно! Це не назавжди. Цей так званий стан не-розуму допоможе вам відчути своє тіло і наблизитися до стану чистої свідомості. Звучить пафосно і занадто розумно, чи не так? Але насправді усе дуже просто. За допомогою розуму ми створюємо образи самих себе, розвішуємо ярлики, вигадуємо ментально-емоційні шаблони реагування, ігноруючи потреби тіла.  

«Спостерігайте, як розум навішує ярлики. А процес навішування – ця постійна звичка судити все та вся – власне й породжує біль і нещастя».

Тому Толле радить час від часу запитувати себе: що відбувається всередині мене? Але не беріться одразу аналізувати свої почуття, як прискіпливий педагог. Просто спостерігайте за реакціями тіла, які виникнуть, коли ви вимкнете розум. Так ви дізнаєтеся, чим наповнений ваш внутрішній всесвіт: світлом, страхом чи болем.

За словами Екгарта, «де злість, там, під сподом, завжди біль». Якщо вас раз за разом накриває хвиля безпідставного гніву, вам хочеться плакати, бити посуд, ваш внутрішній біль лізе назовні. У стан страху людина нерідко заганяє себе сама, боячись виявитись не достатньо хорошою для когось чи чогось.

Про его, часові рамки і смерть

Его завжди шукає цілісності. Воно вимагає чіткої ідентифікації, наповненості. Тому деякі люди прагнуть мати багато грошей, машин, квартир тощо. За словами Толле, це задовольняє людське его, але лише на деякий час. Якщо ви не наповнені світлом, внутрішня діра розростатиметься.

«Найтиповіші форми ототожнення для его – майно, робота, соціальний статус і визнання, знання й освіта, зовнішній вигляд, особливі вміння, стосунки, особиста й сімейна історії, системи вірувань, а також політичні, національні, расові, релігійні й інші колективні ідентифікатори. Ніщо з вищевказаного не є вами».

Але це зовсім не означає, що вам не потрібно працювати, розвиватися, купувати нові меблі чи одяг. Просто не робіть акцент на матеріальному рості. Адже у момент смерті вам доведеться залишити усе, що ви «настяжали».

«Смерть – це стриптиз, коли ви знімаєте із себе все, що не є вами. Секрет життя в тому, щоб «вмерти до того, як вмерти» і виявити, що смерті не існує».

Як і більшість духовних учителів, Екгарт Толле наголошує на тому, що смерті не варто боятися. Боятися потрібно голодного его, потреби якого безконечні. Адже саме воно заганяє вас у пастку страху та часу. Також він зауважує, що час – це психологічна ілюзія, витворена розумом: «заберіть час – і розум зупиниться, а вмикатиметься лише тоді, коли вам буде потрібно ним скористатись».

Толле пропонує зачинити двері у минуле й не відчиняти у майбутнє. Минуле вмерло, а майбутнє – це проекція вашого розуму. Живіть моментом Тепер. Будьте максимально присутніми тут і зараз. Дихайте, слухайте тишу і її звучання, помічайте світло, кольори, текстури тощо. Не оцінюйте. Натомість спостерігайте.

«Запитайте себе: чи є радість, простота і легкість у тому, що я роблю? Якщо нема, значить час прикриває теперішній момент, і ви сприймаєте життя як тягар і боротьбу. Якщо немає радості, простоти й легкості в тому, що ви робите, це зовсім не означає, що вам потрібно шукати інший вид діяльності. Цілком достатньо змінити спосіб виконання. «Як» завжди важливіше за «що». Спробуйте приділити більше уваги процесу, ніж результату, якого прагнете досягнути завдяки цьому процесу».

Про любов, прощення і циклічність життя

Чого ви чекаєте від стосунків із протилежною статтю? Щастя, гармонії чи, можливо, емоційного наповнення?..

Чого б ви від не чекали них, вони не зможуть вам цього дати. Чому? Тому що ніхто й ніколи не доповнить вас, не зробить кращими, не вирішить ваш внутрішній конфлікт із самим собою і т. д. Тому не перекладайте відповідальність за своє життя і самопочуття на партнера. На початку стосунків вам може здаватися, що кохана людина вас доповнює, але з часом усі ті особистісні проблеми, які ви принесли у стосунки, вилізуть на поверхню. Вам забракне тієї уваги й любові, яку ви отримали.

Якщо вам погано зі собою наодинці, ви шукатимете стосунків, аби зняти напруження й покращити становище. Запевняю вас - це напруження обов'язково проявиться у стосунках, у тій чи іншій формі, і, найімовірніше, на цей раз ви звинуватите у всього вашого партнера.

З огляду на це, Екгарт Толле пропонує сприймати стосунки як духовну практику. Як щось таке, що допоможе вам стати усвідомленими й розчинитися у моменті Тепер.

Форми неусвідомленості – страх, злість, бажання захищатися, судити, впадати в депресію тощо.

Ідеального партнера не існує. Прийміть цей факт і видихніть. «Але як жити з людиною, яка дратує чи виводить із рівноваги?», - подумаєте ви. Є два варіанти. Перший – не будувати з нею довготривалі стосунки. Другий – навчитися не нав’язувати партнеру свою думку, виражати емоції без звинувачень, слухати його відкрито, не нападаючи і не захищаючись. Тоді у кожної пари з’явиться можливість відшукати точки дотику.

«Залиште своєму партнерові простір для самовираження. Будьте присутніми. Звинувачення, захист, напад – усі ці схеми, створені для зміцнення та захисту его чи для забезпечення його потреб, відпадуть самі собою. Давати більше місця іншим і собі – необхідна умова виживання. Любов без цього не може розквітнути».

Щодо прощення. За словами Талле, коли ви протягом тривалого часу виношуєте образу, всередині вас стрімко росте чорне дерево гніву. Його плоди – це біль, смуток, страждання. Якщо хочете відчути життя усіма клітинами тіла, мусите викоренити цю рослину.

«Непрощення є самою природою розуму і створеного ним фальшивого Я – его, що не може жити без боротьби і конфлікту. Розум не може пробачити. Тільки ви можете».

Концентрування уваги на образах та невдачах – найбільша помилка, яку може допустити людина.

Наше життя непостійне і циклічне, тому воно не може постійно бути радісним і святковим. Образи «вливаються» у ваше життя не для того, щоб завдати болю, а для того, щоби чомусь навчити. Це ж стосується і невдач.

«Є успішні фази циклу, коли вама усе вдається й процвітає, і фази невдач, коли все гине та розпадається. А вам залишається лише відпускати, аби звільнити місце для всього нового, що має ввійти у ваше життя, і зробити процес трансформації можливим».

Замість висновків

Книга Екгарта Толле «Сила моменту Тепер» складна для розуміння і суперечлива. Не пропонуємо вам сприймати всі твердження автора як аксіому. Ви можете мати іншу думку, ви маєте право на заперечення.

Однак насправді Толле підкидає нам чимало слушних порад. Одна з яких – живіть у моменті Тепер. Ви не можете змінити минуле і зазирнути в майбутнє. Але ви можете вплинути на те, яким буде ваше майбутнє, якщо відчуєте теперішнє.