Амелі Нотомб «Подив і тремтіння»

Це незвичайна історія про зіткнення культур і поглядів на життя. Історія, котра ламає стереотипи, відкриваючи читачам особливості «Країни Східного Сонця».

Сюжет книги – простий. Молода дівчина, бельгійка за походженням (дитинство провела у Японії: «Краса мого японського світу так уразила мене в дитинстві, що надовго збереглися в моїх почуттях»), влаштовується на роботу в японську компанію Юмімото. Там протягом року вона змінює низку робіт, намагаючись подолати культурну прірву, яка утворилася між нею та її колегами. Однак досягнути хоча б сякого-такого порозуміння Амелі-сан (так звати головну героїню) вдається лише після звільнення.   

Справа в тому, що сюжет роману будується на конфлікті Сходу та Заходу.

«Між вами і мною та сама відмінність, яка існувала між Ріуйші та Сакамото й Девідом Бові. Схід і Захід. Поза очевидним конфліктом – та сама взаємна цікавість, ті самі непорозуміння, що приховують бажання порозумітися».

І цей конфлікт настільки серйозний, що вирішити його фактично неможливо. адже мова йде не про декількох людей, а про дві нації.

Щодо Амелі-сан, то це щира дівчина, яка вміє співпереживати та співчувати. Вона розумна й талановита, однак кожна її спроба допомогти компанії, де вона працює, зазнає фіаско. У Японії, якщо вірити головній героїні, людина не може влаштуватися на роботу й відразу отримати хорошу посаду. Вона мусить пройти всі кола пекла, якщо, звісно, у неї вистачить сили духу.

«Ставши дорослою, я вирішила прагнути меншого й працювати перекладачем у японській компанії. На жаль, і це виявилося занадто добрим для мене, і я спустилася на сходинку нижче, щоб стати бухгалтером. Але не було спину для мого крутого соціального падіння. Мене, отже, призначили на посаду ні се ні те. На лихо, – я мусила би про це здогадатися – ні се ні те також було надто високою посадою для мене. І тоді я одержала своє останнє призначення: прибиральниця туалетів».

Японці у романі зображені суворими, трохи дивакуватими і навіть жорстокими. Вони – безкомпромісні, недовірливі у ставленні до чужинців і закриті від зовнішнього світу. Усміхнена чужинка, яка готова усім допомагати, викликає у них не лише подив, а й огиду. А бажання дівчини бути корисною сприймається ними як особиста образа. Однак варто зауважити, що не надто поблажливі японці й до своїх. У книзі на горіхи перепадає і тим, хто народився та виріс у Японії, і є "первинним" носієм усіх тамтешніх традицій.

«Тепер ми знали, кого мали принести в жертву карфгенському ідолу товстуна. Після кількох секунд полегкості, які відчули всі, кого доля тимчасово пощадила, виникло колективне тремтіння щирого співчуття».

Про те, що японська культура – досить специфічна (особливо для українця) можна дізнатися, читаючи книгу «Мемуари гейші». Там мова йде не про зовсім традиційну роботу, однак складність підняття кар’єрною драбиною проглядається чітко (як і в цьому романі): ти можеш дійти до верху, якщо почнеш із самого низу.

Але повернемося до сюжету «Подиву і тремтіння». Як ми уже сказали, він доволі простий, однак фінал роману – неочікуваний і трохи пришвидшений. Амелі-сан залишає компанію і видає книгу. Власне, таким чином вона отримує визнання колишніх колег.

Те, що головну героїню й авторку звати Амелі – не банальне співпадіння. В юності Амелі Нотомб працювала протягом року в одній із японських компаній. Тому роман має автобіографічне підґрунтя.

(Амелі Нотомб)

Попри те, що книга досить специфічна, вона варта вашої уваги. Адже головна героїня вчить нас сприймати кожне падіння, як можливість отримати новий досвід, а не як покарання долі. А ще Амелі-сан «каже»: не бійтеся співчувати, плакати, боятися і, звісно, сміятися. Навіть тоді, коли хтось вважає це недоречним чи неправильним. Просто будьте собою. Завжди!

Примітка: Роман «Подив і тремтіння» здобув гран-прі премії Французької академії за кращий роман та був екранізований Аленом Карно.