Дж. Р. Р. Толкін «Листи Різдвяного Діда»

Щороку в грудні впродовж 23 років Дж. Р. Р. Толкін, американський письменник і поет, надсилав своїм дітям лист від імені Різдвяного Діда.

Перший короткий лист старший син Толкіна Джон отримав 1920 року з поміткою:

«Я намалював для Тебе себе самого і свій будиночок. Бережи цей малюнок».

Кожен лист письменник доповнював малюнками, у яких змальовував Північний Полюс, головного помічника-капосника Білого Ведмедя, свій будинок, північне сяйво, веселі побутові ситуації.

«Цього року я тремчу ще більше, ніж завжди. І все з вини Північного Ведмедя! То був найгучніший у світі й найстрахітливіший з усіх феєрверків. Через це Північний Полюс ПОЧОРНІВ і зірки зсунулися зі своїх місць. Місяць розбився на чотири шматки – і Місячанин упав із неба у мій садок. Він з’їв чимало моїх різдвяних шоколадок, аж поки сказав, що йому покращало, і поліз назад на Місяць – лагодити його і давати лад зорям».

1924 року Різдвяний Дід надіслав уже два листи. Один – для Джона, інший – для Майкла. Через три роки потому читач дізнається, що старший син Джон припинив надсилати листи Різдвяному Дідові. Першого листа Джон отримав, коли йому було три роки.

«А я стаю дедалі біднішим і біднішим: і все ж сподіваюся, що мені вдалося доправити вам усе, що ви хотіли, хоча й не все, про що ви просили (ви, Майкле і Крістофере! – від Джона я цього року не мав вісток. Припускаю, що він виріс і скоро вже й не схоче вивішувати свою панчоху)».

Та в листі 1932 року Різдвяний Дід зауважує, що Джон має припинити вивішувати панчохи, «і поступитися дорогою меншим діткам, які прийшли у світ». Та хто б не хотів щороку отримувати такі яскраві й веселі листи?

1929 року у хлопчачій компанії з’являється дівчинка – Прісцілла.

Діти отримували лист не лише від Різдвяного Діда, а й від кумедного Північного Білого Ведмедя. Він писав із помилками, постійно втрапляв у халепи і обожнював кепкувати з Різдвяного Діда.

«НЕЗНАЮ, ЩО Б РІЗДВЯНИЙ ДІД БЕЗ МЕНЕ РОБИВ. ВІН ЗАВШЕ ЗАБУВАЄ, ЯК БАГАТО Я ДЛЯ НЬОГО ПАКУЮ».

Також Північний Білий Ведмідь (П. Б. В.) залишав коментарі в листах Різдвяного Діда, де той лаяв свого помічника. Пізніше – в листах ельфа Ілберета, який працюватиме в Різдвяного Діда секретарем.

«ГРУБІЯН! Я ЗДАТЕН – І КОЛИ Я ПИШУ, ЛАПА В МЕНЕ НЕТРЕМТИТЬ. – П. Б. В."

Пізніше в різдвяних листах з’являться снігові хлоп’ята, племінники Білого Ведмедя, Різдвяний Прадід, гобліни.

1954 року вийде друком перша частина «Володаря перстнів». У романі Толкін створить цілий світ, де будуть хоббіти, чаклуни та гобліни.

Письменник розповідав, що ідея створити хоббітів виникла випадково. Влітку 1930 року він сидів у своєму робочому кабінеті, перевіряв екзаменаційні твори студентів. Час від часу він брався їх перевіряти, щоб підзаробити. І раптом серед робіт він побачив чистий лист паперу. Відволікся, на секунду замислився, а потім несподівано для самого себе написав: «В норі під землею жив-був хоббіт». Але тоді він ще уявлення не мав, хто такий цей хоббіт.

Останній лист діти отримали 1943 року. Прісціллі виповнилося 14 років.

Казкова атмосфера книги і любов батька до дітей, захована поміж рядками, наповнить серця малих і дорослих читачів доброю магією. Комусь ці листи нагадають, що дива існують, а для когось вони стануть дивом.