Олена Сантьяго «Віднесені вітрами надій» («Унесенные ветрами надежд»)

«Віднесені вітрами надій» – це історія про палке і пристрасне кохання пірата Дункана й тендітної леді Елізабет. Вони зустрілися випадково,  перетворивши цю випадковість на веління долі. Їхня історія красива, місцями трагічна, сповнена радощів і смутку. Як, власне, і будь-яка історія про кохання.

Коли Дункан зустрів Елізабет, вона вже була заручена з іншим чоловіком. Її доля була вирішена. Хвала батьку! Він завчасно подбав про майбутнє своєї доньки, обравши їй достойну партію – чудового хлопця Роберта. Що відчувала до нього Елізабет? Приязнь та й усе. Тому зустріч із таємничим піратом вибила землю із-під її ніг.

- Трудно по верить, что ваш жених оставил вас одну в этой толпе, - задумчиво произнес Дункан. – Если бы я не оказался так быстро в нужном месте, вы бы легко лишились бы жизни под ударом дубинки!

- Роберт только на какой-то момент потерял меня из виду, - попыталась защитить своего будущего супруга девушка.

Дункан насмешливо поднял брови.

- Представить себе такое невозможно! Какой мужчина будет смотреть куда-то в сторону, когда такая девушка как вы, стоит рядом с ним?

Це сталося під час того, як королю Карлу I відтяли голову. За цих трагічно-історичних обставин Елізабет і зустріла Дункана. Вірніше кажучи, він врятував їй від «випадкової» смерті. З цього моменту між ними загорівся вогонь кохання, який не згас навіть тоді, коли Елізабет все-таки вийшла заміж.

Я, Элизабет Мери Катарина Рейли, согласна, чтобы ты, Гоберт Гарольд Генри Данмор, стал моим венчаным супрогом…

Та свого слова Елізабет не стримала. Після одруження деякий час вона намагалася бути «правильною» дружиною, але така роль була їй не під силу. Та й чоловік постійно підливав масла у вогонь. Він не кохав свою молоду і розкішну дружину, а лише невміло користувався її молодістю і тілом. Врешті, це призвело до того, до чого мало призвести. Дівчина зрадила чоловіку з Дунканом.

Історія кохання Дункана й Елізабет – солодко-кисла й оповита химерними таємницями. Не все у їхніх прихованих від суспільства стосунках було красивим і правильним. Та й кохання «грози вітрів», пірата, якого боялися всі мореплавці, до дівчини не було такими щирим і невинним, як може здатися на перший погляд. Він прагнув стати коханцем Елізабет із особистих причин, про які розповість їй уже тоді, коли втратить голову, й зрозуміє, що їхні стосунки – це вже не лише його «вишуканий» спосіб помститися, а щось значно більше.

Якщо говорити про сюжет, то він доволі простий: дівчина одружується із нелюбом, але має коханця, який усе життя прагне помститися її батьку. Останній у очах доньки завжди був людиною високих міркувань, та згодом виявилося, що він був ще тим меркантильним негідником. Елізабет упадає в депресію, однак ненадовго. До життя її повертає вагітність. Звісно, вагітна вона від Дункана.

- Это, наверное, какое-то недоразумение, - после паузы сказал Дункан, все еще не в силах осознать, что у него есть сын. – Почему ты никогда не говорила мне, что он – мой?

Після цієї новини Дункан пропонує Елізабет одружитися (ясна річ!), але вона «заморожує» його пропозицію. Причина цього – її впертість і подеколи навіть надмірна правильність. Вона не може залишити дім чоловіка (який, до слова кажучи, помер), бо має відчуття провини перед свекрами…

Чим закінчився цей «карколомний» роман? Хеппі-ендом! Але як саме, цього ми вам не розкажемо! Доведеться читати самим. Загалом роман цікавий! Історія Дункана й Елізабет – пристрасна й місцями дуже еротична, переконані, вона  сподвигне жіночу аудиторію перечитати цікаві факти про піратів або влаштувати романтичний вечір із коханим. Але якщо серйозно, то окрім еротизму із книги ви почерпнете чимало історичних фактів. Вони, звісно, розкриті поверхнево, але ж і роман про кохання, а не про історію Англії.