Елізабет Ґілберт «Велика магія», або Як вижити митцю?

 «Те, що ми творимо має велике значення – і не має ніякого значення»

(Елізабет Ґілберт «Велика магія: творче життя без страху»)

Якщо ви маєте бодай якийсь талант, просто зараз пообіцяйте собі, що докладете усіх зусиль для того, щоб його реалізувати. Принаймні спробуєте. Бо, якщо вірити Елізабет Ґілберт, шанси у всіх однакові. Потрібно просто побороти страх і вирушити у незабутню подорож, яка і приведе вас до великої магії.

Конфлікт

Створення чогось, що називається творчістю, – складна, довготривала і часом невдячна справа. На щастя чи на жаль, немає правила, керуючись яким, і творець, і його аудиторія можуть визначити: вдалося йому створити щось гідне уваги чи ні.

Творців-початківців така перспектива лякає. Вони не хочуть перебувати у конфліктних стосунках із творчістю, яка вимагає від них дії, але не обіцяє успіху. Думати так – найбільша помилка, якої припускаються митці, вважає Елізабет Ґілберт. Адже «творче життя – це шлях для сміливих».

«Богиня-покровителька творчого успіху часом здається примхливою старою багатійкою, яка живе в розкішному маєтку десь далеко на горі й вирішує, кому дістанеться її багатство. І рішення її дуже дивні. Іноді вона винагороджує шарлатанів та ігнорує обдарованих. Людей, які вірно служили їй ціле своє життя, викреслює із свого заповіту, а потім дарує мерседес гарному хлопчині, який одного разу підстриг їй газон. Вона постійно міняє свою думку».

Не чекайте, що нова картина чи народжена в муках поезія принесе вам світову славу. Це безглуздо. Просто робіть те, від чого отримуєте задоволення. І все. Якщо вам вдасться заробити на цьому мільйонний статок – чудово, якщо ні – теж добре. Адже слово «творчість» суголосне зі словом творити, а не заробляти. Гроші отримують на роботі, а творчістю лікують душу. Декому вдається зробити творчість роботою, але таких щасливців небагато.

«Мистецтво завжди можна творити, заробляючи паралельно на хліб на якійсь роботі. Саме так я й написала три книжки – і якби не шалений успіх «Їсти, молитися, кохати», я б досі десь працювала. Саме так діяла Тоні Моррісон (американська письменниця, лауреатка Нобелівської премії з літератури 1993 року): прокидалася о п’ятій ранку, щоб попрацювати над романом, перш ніж іти на свою роботу у видавничій галузі. Саме так діяла Дж. К. Роулінг (британська письменниця, сценаристка, кінопродюсерка, авторка серії книг про Гаррі Поттера), коли була зубожілою одинокою матір’ю й намагалась зводити кінці з кінцями й паралельно писати».

Страх

Найскладніша подія у житті митця – зважитися продемонструвати свій талант людям і світу. А потім зі спокійним зовнішнім виглядом (і неспокійним серцем) збирати критику, відгуки та експертні коментарі-поради. Елізабет Ґілберт радить прислухатися до зауважень, якщо вони більш-менш адекватні, завчасно підготувавши себе до можливого провалу. Так, часом таке трапляється. Одначе не треба робити із одного фіаско драму всього життя. Рухайтеся далі, адже успіху досягає той, хто невтомно працює.

«Образ трагічного митця, який кладе на землю свої знаряддя замість змиритися з тим, що його витвір не досягнув його високих ідеалів, анітрохи не романтичний. Я не вважаю цей шлях героїчним. Мені здається набагато шляхетнішим залишитися у грі – навіть якщо ви об’єктивно в ній програєте, – ніж відмовитися брати в ній участь, бо ви нібито страшенно чутливі. Але щоб грати, треба позбутися фантазій про досконалість».

Досягнути ідеалу неможливо, якщо людина вирішить спростувати цей факт, вона потрапить у власноруч створену пастку. «Нема часу бути досконалим», тому просто будьте собою.

І щодо страхів. Ґілберт рекомендує з ними товаришувати, домовлятися і знати їх «в обличчя». Тоді з ними не доведеться воювати.

«Наполягайте на своїх обмеженнях, і вони точно нікуди від вас не подінуться».

Божевілля

Творчість любить божевільних. В сенсі тих, хто не сприймає її як щось постійне, зрозуміле і божественне. Вона любить диваків, котрі обожнюють життя і щомиті кайфують (вибачте за це слово) від творчості.

«Спробуйте сказати: «Я люблю свою творчість. І сказати це щиро. Людям щелепи повідвисають. Я вважаю, що любити свою працю всім серцем – це єдина справжня диверсія, яку може влаштувати сучасна творча людина. Вчинок, гідний справжнього гангстера, бо майже ніхто не наважується вголос говорити про насолоду від творчості – через страх, що його не сприймуть всерйоз як митця. Тому скажіть це. Станьте диваком, який має сміливість насолоджуватися».

Елізабет Ґілберт переконана, що творчість – це святиня, доступ до якої є у кожної людини. Адже немає «обраних» і «звичайних». Є ті, хто зважилися вивести свою творчість із темної кімнати на сонце, і ті, хто цього не зробили. Це і є велика магія. 

До якої категорії належите ви?

Творчість – священна і водночас ні.

Те, що ми творимо, має велике значення – і не має ніякого значення.

Ми важко працюємо на самоті й оточені духами.

Ми нажахані й сміливі.

Мистецтво – виснажливий обов’язок і дивовижний привілей.

Божество розмовляє з нами серйозно тільки тоді, коли ми перебуваємо в грайливому настрої.

Прийміть усі ці парадокси у свою душу і – я обіцяю! – ви зможете створити все, що тільки захочете.

Тому, будь ласка, заспокойтеся і повертайтеся до роботи, гаразд?

Заховані у вас скарби сподіваються, що ви відповісте: «Згода!»