Статті про хворих

Маленькому Захару – 7 років. Діагноз – епілепсія [група довготривалих неврологічних розладів, що характеризуються виникненням судомних нападів], гепатит TTV [передається при переливання крові], герпес 7 типу [«молодий» і малодосліджений вірус сімейства герпесових, передається повітряно-крапельним шляхом або через кров і її компоненти], генетичний дефіцит фолатного циклу [фолатний цикл – це процес, завдяки якому в нашому організмі під впливом певних ферментів відбувається перетворення дуже токсичного «гомоцистеїну» в корисний «метіонін». Якщо активної форми фолієвої кислоти недостатньо, то цей цикл порушується, і в організмі починає накопичуватися це «токсична» речовина, яка здатна пошкоджувати стінки судин і можна сказати, що вони починають «тріщати по швах»].

Початок тернистого шляху

Народився наш маленький герой, коли йому виповнилося всього лише 33 тижні. Причиною цього стала тяжка фізична праця, яку була змушена виконувати мама Захара під час вагітності. Однак хлопчик народився у сорочці, бо вже за 5 днів після появи на світ, малюка виписали з лікарні. Із пологового будинку їх із мамою ніхто не зустрічав. Тато Захара відмовився від сина ще задовго до його народження… Та, на жаль, це не стало для маленької сім’ї найбільшою бідою…

Коли Захару виповнилося 3 місяці, лікарі зробили йому укол від поліомієліту. В ході цієї процедури  хлопчику випадково занесли інфекцію. Так у нього діагностували герпес 7 типу, судоми, які поклали початок епілепсії.  

«Після цього мій син перестав усміхатися, радіти життю, розвиватися… А в нашому житті розпочався період безкінечних курсів реабілітації», - розповідає Анна Шебела, мама Захара.

Лікування і реабілітація

Протягом 7 років Захар щодня бореться із низкою серйозних хвороб і нападами болю.

«Немає такого дня, щоб мого сина не «скрутило» і не кинуло у вогонь всепоглинаючого болю. І я кожен день спостерігаю, як цей вогонь пожирає його зсередини… Я бачу німий жах у його очах, у погляді, спрямованому на мене… Він чекає, що я йому допоможу, але я безсила…», - ділиться переживаннями Анна.

За цей час хлопчик лікувався та проходив обстеження у медичних та реабілітаційних закладах Києва (ДУ «Інститут нейрохірургії ім. А. П. Ромоданова НАМН України»), Чернівців (Лікувально-діагностичний центр неврології та епілептології «Епі. Нет»), Львова (Комунальний заклад Львівської обласної ради «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр», міська дитяча клінічна лікаря), Львіської області (Золочівська центральна районна лікарня).

Нині Захару потрібно пройти черговий курс реабілітації у Києві (клініка «36,5»). Для цього мама мусить мати гроші. Вартість лікування (на 6 місяців) становить приблизно 182885 грн.:

Біовен (Імуноглобулін) (5%, 50 мл., 102 флакони) –132600 грн.

Депакін Хроно (300 мг.) –  5400 грн.

Левіцітам сироп –10800 грн.

Ентерожерміна – (2 упаковки) – 330 грн.

Креон (10 тис. од.) – 110 грн.

Алмагель 45 грн.

Частина грошей із зазначеної суми буде витрачена на проживання у Києві (Захар із мамою проживають у Львові) та  проїзд до лікарні. Окремо мова йде про оплату аналізів та інші додаткові послуги медичного персоналу клініки.

У родини маленького Захара, звісно, таких грошей немає. Протягом перших 5 років його життя вони намагалася лікувати хлопчика самотужки. Але, врешті, заощадження закінчилися. Чоловіка у Анни немає. Батько Захара стосунків із сином не підтримує. А другий чоловік жінки, від якого вона народила ще одного сина, помер за трагічних обставин. Жінка зізнається, що він дуже допомагав їй із лікуванням Захара, і навіть усиновив його… Зараз руки у Анни зв’язані. Вона мусить виховувати двох маленьких синів, приділяти особливу увагу Захару, вести господарство…

Прохання про допомогу

Цей курс лікування (у Києві) не буде для Захара останнім. Попереду на нього чекає багато таких курсів. Але якщо зараз припинити лікування, надія на його одужання зникне зовсім. Мама хлопчика зізнається, що найстрашніше для неї – це зупинитися, втрати надію, а з нею – і сина.

«Іноді я бачу  страшний сон… Мене переслідує привид смерті,  а я несу сина на руках і біжу темною вулицею. Жителі будинків закривають вікна і двері, коли ми пробігаємо повз них. Через деякий час ми опиняємося у кінці вулиці, перед нами закриваються останні двері. А я страшенно боюся озирнутися назад… Боюся побачити, як привид смерті відбирає у мене сина...», - розповідає Анна.

Допоможіть маленькому Захару одужати! Адже без вас йому не впоратися.

 

Реквізити для допомоги:

ПриватБанк:

4149497855879369 (гривня)

4149497855879351 (рубль)

4149497855879344 (долар)

Отримувач: Новицька Галина Петрівна, бабуся Захара.

Ківі-гаманець:

+380939398679

WebMoney:

Z783836417550  (долар)

U308098242795 (гривня)

R249665570760 (рубль)

ЯндексГроші –  410013187059520

МТС +79119569386

Мегафон +79313821429

  

 


Прокоментувати

Увійти за допомогою

Коментрар успішно доданий!

Коментарі


В соціальних мережах

Рубрики

1

Рукописи не горять

Статті про книги

2

LifeStyle

Статті про життя

3

Дорогою ціною

Статті про відомих людей

4

Цитатник

Цитати з книг

5

Арт-простір

Фото та малюнки

6

Тіло&душа

Статті про здоров'я та психологію

7

Кімната роздумів

Думки людей про різні проблеми й на різні теми

Фоторепортаж

Цікаво

Хэл Элрод "Магия утра"

Не будет более подходящего дня, чем сегодня!



Роберт Зіталер «Ціле життя»

Неймовірна книга, у якій майже немає діалогів, але є гори, природа, людські думки, почуття, страждання та кохання довжиною у вічність...


Що робити, коли не хочеться нічого робити?

Прості поради, які допоможуть вийти зі складної ситуації!


Історія однієї сім"ї

Кохання - це не лише радощі, а й смуток. І, можливо, це прозвучить трохи трагічно, однак часом смутку - більше, ніж радощів.

Підписатися

Будьте в курсі нового матеріалу та інших оновлень на сайті!

Ви успішно підписались на оновлення!

uptime