Том Гілленбранд «Полювання за темним еліксиром»

Німецька література зараз на підйомі. У «КСД» практично у кожному кварталі можна знайти доволі цікаві книги авторів із Німеччини. Один із них – Том Гілленбранд.

Роман «Полювання за темним еліксиром» ще не встиг наробити галасу серед читачів, але, безперечно, вартий уваги. Випускати книги письменник почав не так давно. За професію він – журналіст. В університеті поглиблено вивчав політологію, що значною мірою вплинуло на його нову роботу.

Перше, що кидається в очі – це неправильний переклад назви. Із заголовка читач, на жаль,  зможе взяти не так багато інформації про таємницю кави.  Насправді автор розповідає про групу людей, які намагаються викрасти саджанці напою бадьорості. Тим більше, оригінальна назва книги – «Викрадачі кави». Велика помилка корегувати заголовок, та ще й так, що він, по-суті, змінює перше уявлення читача про книгу.

Переклад хороший. Із текстом добре попрацювали, не втрачаючи авторського шарму. Обкладинка, знову ж таки, вводить в оману. Беручи до рук книгу, читач налаштовується читати про те, що бачить на картинці. В нашому випадку – це воїн із мечами, на фоні османського палацу. Тут дизайнер трохи схибив, тому що про Османську імперію мова йде опосередковано, та й так епічних боїв тут не буде.

Отже, «Полювання за темним еліксиром» – це цікавий пригодницький роман, у якому письменник відправляє читачів у далеке XVII століття. Можливо, саме тому книга зараз популярна у різних країнах світу. Читачам вже трошки набридли суворі реалії, чи освоєння космосу із його дивними жителями. А тут: романтика, подорожі, поняття честі, відвага, справжні джентльмени і леді… Хіба не краса?

У романі мова йде про команду відчайдухів, які погоджуються відправитись в Османську імперію, щоб за хорошу винагороду викрасти саджанці кави, які дуже потрібні голландцям. З того моменту, як головний герой візьметься за цю справу, і починаються дивовижні пригоди, переповнені авантюризмом, небезпекою і в той же час – хорошим гумором.

Члени команди

Науковець. Він же і головний герой. Саме вченого-шахрая голландці змушують викрасти саджанці кави, інакше його життя закінчиться у в’язниці.

Ботанік. Колишній полковник. Дуже любить квіти. Товариський чолов’яга.

Позашлюбний син французького короля. Він є одним із найкращих злодіїв у світі. Не дивлячись на свій статус, він краде, бо це приносить йому задоволення.

Шахрайка. Жінка може перевтілитися у будь-кого, тому вона приглянулася нашим відчайдухам.

Капітан морського судна. У ті часи дальні поїздки здійснювалися переважно морем, тому такий чоловік був потрібен команді.

Герої мають різний фах, але по ходу дійства вони чудово доповнюють одне одного. Завдяки цим людям читачі зможуть відправитися у цікаву подорож, яка дійсно захоплює. Тут всього достатньо: і місцевого романтизму, і перевтілень, і геніальних ідей, і неочікуваних поворотів. Автор зміг поріднити персонажів і закохати читача в кожного з них.

У книзі чудово переплітається художня вигадка із реальними історичними постатями, які існували колись. Взагалі, самий період, який вибрав Гілленбранд, дуже цікавий. Тут і проявляється любов письменника до політики. Питанню міжнародних відносин він приділяє багато уваги. Це не настільки нудно, як здається на перший погляд. Із книги можна почерпнути багато цікавих матеріалів та історичних фактів.

Головною темою твору є відношення між особистостями. Німець показав, що зовсім незнайомі люди за певний проміжок часу можуть стати не тільки командою, а й сім’єю. Багато разів вони опинятимуться в небезпеці, але завжди будуть допомагати одне одному. Письменник не дарма робить прозорі натяки на минулі часи. Він хоче показати, що зараз люди також повинні краще відноситися до інших, мати більше поваги, відстоювати свою точку зору і використовувати знання, тому що це – дуже важлива зброя проти найсильнішого противника.

Плюси роману

Ненав’язливе акцентування уваги на цінностях, які в наш час, на жаль, із кожним роком забуваються все більше.

Атмосфера. Вдало вибраний період, добре описана «природа» людей того часу. Певною мірою з ними навіть можна познайомитися і дізнатися більше про них.

Різноплановість. Тут є пригоди, двобої, переслідування, перевтілювання – все, що по-хорошому тримає в напрузі.

Мінуси

Мало географії. Письменник нечасто описує навколишнє середовище. В такій атмосферній книзі цього дуже не вистачає. Особливо хочеться побільше географії Італії і Османській імперії;

Недостатньо кавового романтизму. Далеко не кава є головною темою твору, але, все ж таки, сюжет закручується саме навколо неї. Автор пише, що багато хто любить каву, однак, не уточнює – чому. Але скільки ж епітетів можна підібрати до цього напою!

Нерівноцінний розвиток подій. Члени команди дуже довго збираються в подорож, але потім все проходить доволі швидко. З читацької точки зору – це мінус, і великий. Процес викрадання кави має бути описаний значно детальніше, бо саме його чекають люди.

У Гілленбранда дуже цікавий авторський стиль. Він вміє не набридати, а це важливо для письменника. Так, багатенько часу він приділяє політиці, але її можна й проминати, оскільки на сюжет це не впливає. З технічної точки зору німець поки що не дуже сильний. Письменник не часто підбирає епітети, і вживає «затерті» метафори. Хоча алюзії у нього бувають досить вдалими. Проте він бере художньою складовою і тим, що його просто читати. В принципі, це добре – чим простіший і доступніший текст, тим краще буде людям проникнутися тим, що відбувається на сторінках.

Автор: Сергій Завалко