Статті про хворих

Йдучи на зустріч із Лориною, я милуюся літніми квітами, у яких втопають кафе, розташовані на Майдані Незалежності. Люди неспішно п’ють ранкову каву, ховаючись у затінку від задушливої спеки.

Я дивлюся на годинник і думаю про Лорину. Їй – 31 рік, і у неї – Лімфома Ходжкіна. Із 2016 року вона бореться із раком, який ніяк не хоче відступати.

Яким бачить цей світ вона? Чи помічає його красу і незворушність?

Лорина приходить на зустріч у літньому солом’яному капелюсі, приносить документи і спокійно починає відповідати на мої запитання. Розповідаючи про рак, вона тихо усміхається, кидаючи короткі погляди на червоні літні квіти. Вони так їй личать...

По колу

Рак увірвався у моє життя три роки тому. Як і всі люди, я не була готова до зустрічі із ним. Спочатку мені здавалося, що я просто перевтомилася. Та коли мені стало важко навіть ходити, я зрозуміла, що все значно серйозніше, ніж я собі уявляла.

Коли я прийшла зі своїм діагнозом до лікарів, мені пообіцяли, що все буде добре. Так і сталося, але це «добре» тривало місяць. Потім був рецидив. І все почалося спочатку.

Протягом останнього року я покладала надію на інноваційний препарат «Кітруда». Я пройшла 11 курсів імунотерапії, сподіваючись почути заповітне слово – «ремісія». Аж раптом у мене з’явився кашель, а за декілька днів я почула: «Це схоже на прогресію раку…».

Мені відмінили 12 курс імунотерапії «Кітрудою», сподіваючись, що кашель, який теоретично може бути побічною дією препарату, зникне. Та він не зник. І не збирається.

Україна – Китай

Найбільше я боялася почути: «В Україні Вам більше нічим не можуть допомогти». Та коли це сталося, я чітко зрозуміла, що змушена рухатися далі.

Мій вибір впав на Китай не тому, що там працюють найкращі лікарі у світі, хоча, сподіваюся, що це так. Просто CAR-T-клітинна терапія у них обійдеться мені приблизно у $50 тис.. У Ізраїлі – близько $150 тис., у Америці – $400 тис.  Тому зараз мені фактично не доводиться обирати.

Я розумію, що $50 тис. – це нереально велика сума. Я не знаю, як довго триватиме збір, а часу у мене немає. Чим скоріше я розпочну лікування, тим більше у мене шансів отримати позитивний результат за один курс CAR-T.

Якщо я зволікатиму, то одного курсу може бути замало. А я цього боюся, бо мені знову доведеться просити людей про фінансову допомогу.

Наші лікарі могли б мені допомогти, вони знають, що потрібно робити. Але в Україні немає спеціального апарата, який запрограмує мої лімфоцити на знищення ракових клітин. Тому я змушена їхати до Китаю.

Без страху

Коли я дізналася, що рак прогресує, я відчула порожнечу. Я не заплакала, бо не плачу вже давно. Просто світ на деякий час перестав для мене існувати…

Я не розумію, чому мої старання множаться на нуль. Я роблю все можливе і неможливе для того, аби вигнати рак зі свого організму, а він продовжує за мене чіплятися.

Я не боюся смерті, я боюся болю, який ламає тіло. Заснути і не прокинутися не страшно. Минулого року я вже помирала. Тоді у мене були дуже низькі показники крові, кисневе голодування… Я відчувала, що кінець близько, але не відчувала страху. Болю не було… Я давала чоловіку чіткі вказівки, що він має зробити після моєї смерті... Але тоді мене врятували подруги, зібравши гроші на лікування.

І от тепер я знову збираю гроші. Це єдине, чого я зараз боюся. Бо коли я відкриваю черговий збір, у мене з’являється надія, що все можна змінити. Я із завмиранням серця щодня чекаю на диво, втративши сон і спокій.

Не зазираючи в суть

Рак – це сильне випробування. Окрім того, що я мушу жити від збору до збору, я постійно зіштовхуюся із людською зневагою і нерозумінням.

Коли я завершила курс хіміотерапії, то залишилися зовсім без волосся. Відтак моя лисина почала привертала увагу. Люди відверто розглядали мене, оглядалися, в метро відсідали. Коли мені подарували перуку, я стала невидимою, хоча ніколи не соромилася своєї лисини. Я не належу до тих людей, які болісно сприймають такі речі, але все рівно було неприємно.

Зараз мені час від часу пишуть: «У тебе точно рак? А чому ти не лиса? Щось ти дуже гарно виглядаєш, як для онкохворої».

Я не лиса, оскільки не проходжу хіміотерапію. Та й не всі онкохворі мають бути лисими. Існує багато способів і методів лікування раку. Лисина – не показник.

Щодо зовнішнього вигляду, то я б не сказала, що я виглядаю аж занадто добре. Інколи я фарбую вії тушшю, яку мені подарувала подруга. Бо попри все мені хочеться подобатися собі, відчувати себе нормальною, красивою… Але ж люди звикли засуджувати, не зазираючи в суть. Якщо я усміхаюся, це не означає, що в мене все добре. Якщо у мене нафарбовані вії, це не означає, що я здорова.

Після Китаю

Рак зробив мене сильнішою, але позбавив можливості займатися улюбленою справою. До хвороби я малювала листівки, займалася декором, мріяла писати казки для дітей.

Зараз я не можу малювати, бо в мене тремтять руки, мені не вистачає грошей на придбання матеріалів. Казки я навіть не намагаюся писати, бо як я можу створити для дітей диво, якщо сама на нього сподіваюся?

Після повернення із Китаю я планую працювати, допомагати іншим боротися із раком. Я хочу жити… Заради чоловіка, заради друзів, заради тих, хто був зі мною поруч всі ці три роки. Але якби це банально не звучало, сьогодні моє майбутнє залежить від $50 тис. Зараз мені хочеться радіти життю, вивчати світ, творити, але я просто чекаю, що завтра все зміниться. І це так несправедливо.

 

Титульне фото: tomafialkovskaya

 
 

Реквізити для допомоги:

ПриватБанк: 4149 4991 0169 3834 (грн)

Приват Банк: 5168 7573 2169 1547 ($)

Отримувач: Письменна Лорина Іванівна

 

Pay Pal: lorina.sunshine@gmail.com (Анна)

 

Web Money: Z293570005993 ($)

Web Money: R327451356070 (рублі)

Отримувач: Письменна Лорина Іванівна

 


Прокоментувати

Увійти за допомогою

Коментрар успішно доданий!

Коментарі


В соціальних мережах

Рубрики

1

Рукописи не горять

Статті про книги

2

LifeStyle

Статті про життя

3

Дорогою ціною

Статті про відомих людей

4

Цитатник

Цитати з книг

5

Тіло&душа

Статті про здоров'я та психологію

6

Кімната роздумів

Думки людей про різні проблеми й на різні теми

Фоторепортаж

Цікаво

Ми отримуємо те, що віддаємо

Якщо ви ділитеся із людьми злом, то лише зло може до вас повернутися!


Комедійна драма "Прянощі та пристрасті"

Фільм про те, як важливо цінувати рідних, попри успіх і визнання. Адже найголовніше у житті - це любов близьких людей і кохання прекрасної дівчини.


ЩАСЛИВОГО РІЗДВА!

Нехай Різдво буде щасливим і сніжним!


Школа «Новий журналіст» - великий крок до маленької мрії!

Як стати журналістом? Якщо ви шукаєте відповідь на це запитання, то цей матеріал точно для вас!


Про любов

Еріх Фромм про любов і її важливість у житті людини.

Підписатися

Будьте в курсі нового матеріалу та інших оновлень на сайті!

Ви успішно підписались на оновлення!

uptime